(no subject)
Снився дивний сон, у якому я літала на мітлі. Мітла була гнучка і з передачами, як на вєліку. Іще неодмінною умовою початку польоту була пісня, себто треба було або тягти з собою магнітофон, або співати, коли взлітаєш. Сюжет звичайний, детективний: я бігаю (літаю) і щось шукаю, всі навколо погані, є союзники, але їх треба ще знайти, якесь завдання, яке треба виконати, а всі мені заважають і намагаються мене впіймати. А я нічого, я, якщо що, сідаю на мітлу і - у вікно, і ніхто мене спіймати не може. Так цікаво було спостерігати якраз над процесом польоту - лечу відразу над будинками, хтось курить на балконі, хтось дивиться тєлєк, хтось вигулює собак надворі, і я думаю - блін, треба літати або вище, або вночі, щоб мене ніхто не бачив. Підіймаюсь вище, над хмарами, а вони затуляють все і я не бачу, куди треба летіти. Думаю, не залетіти б в інше місто, а то у мене якось із орієнтацією в просторі не дуже, а гуглмапс на мітлу ще не прикрутила.
І от що цікаво, Фройд же ж каже, що сни - то переробка інформації, яка поступала протягом останніх трьох днів, а я ні про що таке відьомське в принципі не говорила, не читала і фільмів таких не дивилася. Гм-гм.
І от що цікаво, Фройд же ж каже, що сни - то переробка інформації, яка поступала протягом останніх трьох днів, а я ні про що таке відьомське в принципі не говорила, не читала і фільмів таких не дивилася. Гм-гм.