Фантазія.
Людина не центр всесвіту, а лиш маленька його частина... хоча порівнюючи з рештою - такою малою частинкою можна і знехтувати.
...але яка різниця цій частинці до всієї системи? Її доля в руках Божих і якщо планета вибухне - вона навіть не відчує цього. Помре, так само як і від природньої смерті, від вбивства, хвороби. Чому це не природня смерть? В неї є своє життя, неважливо наскільки довге - є. Вона його проживе і помре. Помре вона і її власний світогляд. Яка цій людині різниця до системи, якщо відносно неї все крутиться навколо неї?
Споглядати власноруч зорі та темінь простору мабуть дуже гарно, ніж уявляти чи дивитись на картинках. Але це все таке недосяжне кожному пересічному. А в мені все приземлене і не таке вже далеке. Коли помирає людина кажуть падає зоря. Падає додолу - на землю... і її обвивають не язики полум'я, прориваючись крізь "небо", а потоки холоду, снігу та блакитного повітря. Обов'язково впаде десь в море - одна смерть не повинна спричиняти іншу. Навколо здіймуться стіну з води, наче кидаючи камінця у воду, і тихим шумом дощу падуть додолу. І здаватиметься, що вона настільки велика, що верхівка стирчить з води і навколо неї застигли світлячками маленькі камінці світла, ніжного і нічного.
Чогось тут не вистачає.
...але яка різниця цій частинці до всієї системи? Її доля в руках Божих і якщо планета вибухне - вона навіть не відчує цього. Помре, так само як і від природньої смерті, від вбивства, хвороби. Чому це не природня смерть? В неї є своє життя, неважливо наскільки довге - є. Вона його проживе і помре. Помре вона і її власний світогляд. Яка цій людині різниця до системи, якщо відносно неї все крутиться навколо неї?
Споглядати власноруч зорі та темінь простору мабуть дуже гарно, ніж уявляти чи дивитись на картинках. Але це все таке недосяжне кожному пересічному. А в мені все приземлене і не таке вже далеке. Коли помирає людина кажуть падає зоря. Падає додолу - на землю... і її обвивають не язики полум'я, прориваючись крізь "небо", а потоки холоду, снігу та блакитного повітря. Обов'язково впаде десь в море - одна смерть не повинна спричиняти іншу. Навколо здіймуться стіну з води, наче кидаючи камінця у воду, і тихим шумом дощу падуть додолу. І здаватиметься, що вона настільки велика, що верхівка стирчить з води і навколо неї застигли світлячками маленькі камінці світла, ніжного і нічного.
Чогось тут не вистачає.