Тенденція сучаної літератури - якась незавершеність творів. З одного боку, хочеться думати, що т.зв. письменник лишає за читачем право робити власні висновки, але з іншого, коли дізнаєшся, що в автора виходить по книзі в рік (якщо не більше), та закрадається думка, що він просто не встигає дописувати свої твори.
Я вже мовчу про ляпи (іноді враження, що текст до виходу в друк крім самого автора взагалі ніхто не бачив). Ось недавній приклад: герой спочатку виходить з під"їзду дев"ятиповерхівки, а потім дивним чином "переселяється" у сталінську п"ятиповерхівку (я до останнього думала, що то якийсь сюжетний трюк - але ні! Ця книга, до речі, взагалі так раптово закінчуєтся: одразу спадає на думку, що хтось вирвав останні сторінки. Ан нет! Читач має сам дотумкати, що ж сталося із героями).
А сьогоднішній (точніше, вже вчорашній) день я змарнувала на "Ґудзик". Аби знала, що вона справить таке погане враження, зайнялася б чимсь більш користним.
Коротше, чим більше знайомишся із сучасною літературою, тим більше хочеться перечитувати класику...
***
У мене знову зник т/к "Культура" =( Спочатку замість ньго було
Еврокино. Сьогодні внезапно там з"явився МИР Узбекистан. Тож я навіть послухала Belle у виконанні узбецьких артистів =)
Взагалі-то тіві я не дивлюся, хіба що на кухні, коли їм або мию посуд. Але без "Культури" мені сумно...
УПС! То просто т/к
МИР, а показували якесь свято в Узбекістані ) Хоча яка різниця, поверніть мені "Культуру"!!