Я повернулося)))
Ми з комп"ютером трошки захворіли. І якщо комп хворів у легкій формі, то мене занесло аж у лікарню. Проте в цьому є і свої ... ну не плюси, а, скажімо так, свої нюанси. По-перше, треба було змінити звичний свій розпорядок, аби відчути, як то класно прокидатися коли схочеш, а не о шостій ранку, рухатися замість лежати під крапельницею, слухати те, що хочеш, а не історії хвороб (о, а життєвих історій наслухалася на рік вперед! Ключовий момент відпочиває...). По-друге, я нарешті почала читати (у мене тут проблема останнім часом вже намалювалася, аж самій соромно визнавати, що ніяка книжка до рук не йшла. А в лікарні читання -- це реальний порятунок :). По-третє, лікарня збудована більш ніж сто років тому, це дуже гарна будівля: високі стелі, мармурові сходи, заплутані коридори. Якщо чесно, там набагато цікавіше перебувати, ніж в якійсь сучасній будові. Ось фото, зроблені мною минулого року (відтоді ніц не змінилося :-). Щоправда, я трошки позбочувалася з ними.
Це, до речі, завдяки архітектору Олександру Паученку цей будинок прикрашає центр нашого міста. Цікаво, це із самого початку була лікарня, чи якийсь інший заклад містився тут?
Над дверима, що на першій світлині, є кватирка (рос. форточка, може, хтось не знає :-), в яку я регулярно заглядала, коли йшла тими сходами. Не всі навіть знають, що там є хід. Отака лікарня.