Давно не було дописів за цим тегом
СКІФСЬКА ДІВА
Не на сон затуляла повіки,
до грудей приростала руками,
триста років - без чоловіка,
вже не жінка,
іще не камінь…
Витікання вогню і часу,
триста літ - ні душі, ні плоті,
незавершення непочатку
і мовчанки прадавня нота.
Прикладала до лона зілля,
ворожила та... на горішках.
Ніби сукня чиясь весільна,
білим-білим ставало ліжко.
І вона в ньому - біла-біла
(сніг розтане - навік зів’яне),
із грудей проростають крила,
вже - не жінка, іще - не янгол.
Анна Багряна