Яблука пахнуть
Я - як ніколи! - яблукам рада!
Яблука пахнуть синовим садом.
Раптом заїхав, раптом - привіз,
І поспішив - чи в казарму, чи в ліс...
(Ну а можливо - у степ чи заплави,
Ротний не скаже, які будуть справи).
Син і не вдома, і не зі мною,
Дні його й ночі пахнуть війною.
Пахнуть залізом, пахнуть безсонням,
Зброєю пахне прощальна долоня.
- Ні, тільки чаю, я ж не надовго.
Про головне - й не сказали нічого.
Про головне - тільки Богу в молитвах.
«Дай перемог нашим воїнам в битвах.
І щоб живими сини України
Всі повернулись!!! І мій… мій єдиний…
Щоб «Третій Рим» впав як ідол проклятий,
Й справді - Четвертому щоб не бувати!
Від України на Схід щоб лежали
Мирні, у Божих законах держави.
Господи, викрий неправду і зраду…
Ще і для себе прохаю розраду.
В осінь наступну щоб так була рада -
Яблука пахнуть синовим садом!
Щоб Україна не пахла війною,
Владно тримала готовою зброю.
Ми в Благодаті і в Божім Законі -
Небо самі берегли в обороні!!!
Хай Україна - Свят-Київська Русь -
Духом здолає Московський улус!
Хай уже зараз, в огненних боях,
Правду святу укріпляє в серцях!
Нам, в покаянні, пошли нагороду:
Діток нових - на продовження роду…»
1-2.10.2022. Тетяна Майданович