Двоє
Шалено сильні двоє, що в почуттях нестримні,
Завдали собі горя, хоча ні в чим не винні.
Вона - то повінь почуттів, вулкан бурхливий і неспинний,
А він тримать її хотів, гадав, що досить сильний.
Він мав достатньо міці й духу, щоб все було, як треба.
Вона ж прибрала його руку, - хотіла волі й неба.
Він мусив, мав, він був повинний
Все зрозуміти і не здаться.
Вона - то подих вітру вільний,
Впіймать який - велика праця.
Вони не разом, і давно…
Але все рівно двоє.
Та їх кохання все одно
Ніякий час не гоїть. (с)
p.s. не мое, но лично знаю автора.