Що я хотів би собі побажати
В 24 роки я став на тернистий шлях письменництва. В моєму доробку є близько сотні розповідей та коротких оповідань. А також пости на різних блог платформах. Все, що в мене є - це спогади та ось ці тексти. Брешу. Ще в мене є книги, які інколи все ж таки хочеться прочитати. Та віра в Бога. Останнім часом вона мені неабияк допомагає. А також є гріхи, від яких хочеться позбутися.
Мене важко назвати письменником, хоча подумки я так себе інколи називаю. Важко - бо немає написаної книги. Бажання є, проте прийом нейролептиків негативно сказується на розумових здібностях. Десять років як я пишу із закутків порожнечі. Інколи виходить... на жаль, не часто.
Я змирився зі своєю долею, і, мабуть, на старості років буду їсти один хліб з водою. Минулими місяцями хотів повернутися до програмування, однак зробивши пару постів у мережі, знову повернувся на обраний шлях. В житті потрібно займатися чимось одним.
Два-три місяці на роздоріжжі, і я знову хочу писати та творити. Хочу побажати собі більше впевненості та працьовитості, як би там не було, і як би я себе не почував. Я себе не хороню, проте все більше розмірковую про смерть. Мабуть, ці думки вбивають в мені страх перед очевидним та неминучим.
Тож буду намагатися більше працювати. Письменництво - це як м'язи, чим більше пишеш, тим більше та краще виходить. На останок хотів би ще побажати собі мільйонну аудиторію читачів та по більше наснаги. Нехай збудеться...