Критерієм нововиявленої обставини є неможливість учасників процесу знати про неї під час слухання.
13.02-19.02.2015
ВІТАЛІЙ ЗАТОЛОЧНИЙ, секретар другої судової палати Львівського ААС; ОЛЕНА БОЛЬШАКОВА, суддя Львівського ААС; ВОЛОДИМИР МАКАРИК, суддя Львівського ААС; ТЕТЯНА ШИНКАР, суддя Львівського ААС
У Львівському апеляційному адміністративному суді зазначають, що нововиявленою може бути визнана лише та обставина, про яку не знали й не могли знати учасники судового розгляду, а право суду на перегляд стосується тільки тих рішень, якими закінчено розгляд справи та які набрали законної сили.
Ознаки нововиявлених обставин.
У ЛААС узагальнили практику застосування адмінсудами
першої інстанції гл.4 розд.IV Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду та вирішення адміністративних справ у зв’язку з нововиявленими обставинами. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом, а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли повідомити про неї. Нововиявлені обставини є підставою для скасування судового рішення та постановлення нового, з урахуванням цих обставин.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов:
• їх існування на час розгляду справи;
• те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на той час;
• істотність обставин для розгляду справи (тобто врахування їх судом мало б наслідком ухвалення іншого рішення, ніж те, яке було прийняте).
Відповідно до ч.1 ст.245 КАС «постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв’язку з нововиявленими обставинами». Це можуть бути постанови або ухвали судів першої та апеляційної інстанцій. Такий перегляд є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обгрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, а також виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.
Не є нововиявленими:
• ті обставини, які виникли після прийняття рішення (не існували на момент слухання справи);
• ті, на які посилались як на докази сторони, або об’єктивно могли бути долучені як докази;
• невчасно подані сторонами докази;
• офіційні тлумачення Конституційного Суду.
Проблеми визначення істотності
Предметом перегляду рішення за нововиявленими обставинами, як правило, є постанова або ухвала суду першої інстанції. Виходячи зі змісту закону та практики, яка склалася під час розгляду даної категорії справ, право суду на цей перегляд стосується лише рішень, якими закінчено слухання справи та які набрали законної сили. Якщо ж судові рішення не є такими, їх перегляд на підставі ст.245 КАС неможливий.
Підстава для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, встановлена п.1 ч.2 ст.245 КАС, є найширшою. Істотність обставини означає те, що якби суд її міг урахувати при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат. Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона й не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.
Після аналізу практики розгляду заяв окружними адміністративними судами слід зазначити, що переважна більшість таких заяв була подана з підстав, визначених п.1 ч.2 ст.245 КАС: «істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи». За результатами розгляду по суті заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами були випадки як задоволення таких заяв, прийняття нових рішень у справах, так і залишення без задоволення заяв, оскільки зазначені заявником обставини не визнано нововиявленими.
Так, у справі №2а-740/12/1370 за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова до Особи 1 про припинення юридичної особи для Львівського окружного адміністративного суду підставою для ухвалення постанови був запис в єдиному державному реєстрі про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням. Обставиною для перегляду судового рішення відповідач вказав відсутність укладеного договору між підприємством і відділенням поштового зв’язку, через що підприємство не отримало листа державного реєстратора з вимогою підтвердити відомості про юридичну особу, після чого реєстратор уніс запис про відсутність Особи 1 за місцем знаходження, а ДПІ подано позов про припинення юридичної особи. ЛОАС вирішив, що судове рішення про припинення юридичної особи прийняте без урахування цієї істотної для справи обставини, про існування якої не було й не могло бути відомо особі, яка звернулась із заявою, а також суду на час розгляду справи.
Маніпуляції учасників процесу
Неконкретизована диспозиція правової норми в частині визначення поняття «істотні для справи обставини» дозволяє сторонам зловживати своїм правом на звернення, у тому числі маніпулюючи розумінням цього поняття.
Так, у справі Івано-Франківського окружного адміністративного суду №1841/09/0970 представник позивача Особа 1 звернувся до суду в інтересах Особи 2 із заявою про перегляд постанови за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом Особи 2 до командування Повітряних сил Збройних сил, військової частини А-2314 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з військової служби, поновлення на публічній службі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу та виплату грошової компенсації. Свою заяву Особа 2 обгрунтував тим, що 4 січня 2013 року він отримав відповідь із Міністерства оборони, з якої вбачається, що на час видання відповідачем наказів останній не мав відповідних повноважень, оскільки з уведенням з 1 січня 2002 року нового Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого указом Президента від 1.11.2001, втратив чинність указ №174/93 від 13.05.95, згідно з яким військовослужбовців зі званням до підполковника звільнити міг виключно заступник міністра оборони, а не відповідач. За таких обставин представник позивача просив переглянути постанову за нововиявленими обставинами та скасувати її, прийнявши нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Особи 2 в повному обсязі.
Після вивчення матеріалів адміністративної справи суд установив таке. Постановою Івано-Франківського ОАС у задоволенні позову Особі 2 відмовлено повністю. Ухвалою Вищого адміністративного суду зазначену постанову та ухвалу ЛААС залишено без змін.
Аналіз наведеної практики свідчить, що найбільш важливими питаннями, які переважно виникають при розгляді справ на підставі п.1 ч.2 ст.245 КАС, є правильне встановлення нововиявлених обставин, які, за своєю юридичною суттю, є фактичними даними, що в установленому порядку повинні спростовувати факти, які було покладено в основу судового рішення. Важливо, щоб заявлена нововиявлена обставина не грунтувалася на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи. Не належать до поняття «нововиявлена обставина» новий доказ або нове обгрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Істотним при розгляді зазначеної категорії справ є встановлення наявності таких обставин на час розгляду справи та те, що ці обставини не були й не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами гл.4 розд.IV КАС.
Як убачається з практики різних місцевих загальних судів,судді приймали ухвали про задоволення заяв про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами всупереч вимогам КАС, що порушувало б принцип правової визначеності та право осіб на доступ до правосуддя, яке гарантується §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тільки після вироку
Згідно з п.2 ч.1 ст.245 КАС однією з підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є «встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення». Слід зазначити, що завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний переклад, завідомо неправильний висновок експерта можуть стати підставами для перегляду справи за нововиявленими обставинами, лише якщо такі дії учасників судового процесу встановлені вироком суду, що набрав законної сили. Тобто неправомірність їхніх дій при розгляді справи, щодо якої подано заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, повинна бути предметом самостійного розгляду в кримінальному судочинстві, і злочинність дій має бути доведена в судовому засіданні та підтверджена вироком.
До винесення остаточного вироку у справі щодо винних дій вищезазначених осіб і набрання ним законної сили ніхто не вправі звертатись із заявою про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами. Фальшивість документів або речових доказів може бути підставою для перегляду рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами тільки в тому випадку, якщо ці докази й документи були взяті судом до уваги та стали основою для прийняття ним певного рішення. Тобто якщо сфальсифікованим було визнано документ або доказ, який хоч і подавався до суду у справі, але безпосередньо не потягнув за собою ухвалення певного рішення або, наприклад, був визнаний судом неналежним чи недопустимим, то у випадку визнання його сфальсифікованим немає підстав для перегляду рішення.
За останній період у Львівській, Волинській, Тернопільській, Закарпатській, Івано-Франківській областях була незначна кількість випадків звернення до суду із заявами про перегляд судових рішень на цій підставі. Заявники в таких справах здебільшого посилалися на те, що суд при розгляді адміністративного спору взяв до уваги сфальсифіковані докази. Разом з тим відповідних судових рішень на підтвердження цього не подавали, тому суди відмовляли в задоволенні таких заяв.
Наприклад, Особа 1 звернувся до ЛОАС із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали про залишення без розгляду позовної заяви Особи 1 до Головного управління Міндоходів у Львівській області, Міністерства доходів і зборів про визнання недійсним подання, скасування наказів, визнання дій та бездіяльності протиправними й зобов’язання вчинити дії. Підставою для перегляду зазначеної ухвали ЛОАС він назвав те, що при огляді колегією суддів ЛААС книги наказів по ДПА у Львівській області за 2009 рік виявлено відсутність наказу №383-о від 24.09.2009. Крім того, виявлено факт підробки цього наказу, викладення його в іншій редакції та проставлення неуповноваженою особою факсимільного підпису голови ДПА у Львівській області. Також заявник послався на те, що постановою ЛААС скасовано постанову Жовківського районного суду Львівської у справі за позовом Особи 1 про скасування наказу ДПА у Львівській області по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області та скасування наказу Державної податкової адміністрації у Львівській області по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області.
Розглянувши заяву, ЛОАС зазначив, що посилання заявника на встановлений факт відсутності в книзі наказів ДПА у Львівській області за 2009 рік наказу, а також на факт підробки вищевказаного наказу є безпідставними, оскільки ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова кримінальне провадження відносно інспектора ДПА у Львівській області закрито у зв’язку з відсутністю в його діях ознак кримінального правопорушення. Тобто зазначені в заяві обвинувачення є голослівними, за відсутності вироку суду підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами немає. Тому ухвалою ЛОАС заяву Особи 1 було залишено без задоволення.
Також до адміністративних судів Львівського апеляційного округу за період, що аналізується, надходили заяви податкових органів про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами з посиланням на п.2 ч.1 ст.245 КАС, в яких як підставу для перегляду зазначено наявність вироку суду в кримінальній справі за обвинуваченням службових осіб підприємств - контрагентів позивача. Заявники зазначали, що доведення вини іншої особи у фіктивному підприємництві є підставою для перегляду рішення. У таких випадках відповідним суб’єктом кримінального процесу фактично встановлено вину особи в скоєнні злочину, що також дає обгрунтовані підстави сумніватися в правильності судового рішення, якщо неправдиві докази покладені в його основу.
Рішення - не обставина
Не може вважатися нововиявленою обставиною рішення КС про офіційне тлумачення положень Конституції та законів, у тому числі й у випадку, коли це тлумачення суперечить роз’ясненням ВС із питань застосування законодавства або роз’ясненню рекомендаційного характеру вищого спеціалізованого суду з питань застосування законодавства щодо розгляду справ відповідної судової юрисдикції.
У звітному періоді поширеними були випадки звернення управлінь Пенсійного фонду із заявами про перегляд судових актів на підставі рішення КС від 26.12.2011
№20-рп/2011, оскільки вважали його нововиявленою обставиною. Однак суди таких заяв не задовольняли, і це правильна позиція.
Рішення №20-рп/2011 в розумінні п.5 ч.2 ст.245 КАС не є нововиявленою обставиною, оскільки ним не встановлено неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованих судом при вирішенні спорів, пов’язаних із соціальними виплатами до його прийняття. Це рішення КС також не скасовує та не змінює нормативних актів, на яких грунтуються судові рішення в спорах, пов’язаних із соціальними виплатами, та не містить посилання про надання йому зворотної сили. У рішенні №20-рп/2011 КС дав офіційне визначення того, що положення п.4 розд.VII «Прикінцеві положення» закону «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 №2857-VI відповідають Конституції.
Крім того, рішення №20-рп/2011 стосується виплат, які здійснювались у 2011 році відповідно до п.4 розд.VII зазначеного закону та постанови КМ «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 6.07.2011 №745, які припинили дію 1.01.2012, та не стосуються соціальних виплат, передбачених законами «Про соціальний захист дітей війни» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у 2009-2010 роках.
Законом «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 №3491-VI «Прикінцеві положення» доповнено п.4 такого змісту: «Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».
На виконання п.7 закону №3491-VI Уряд прийняв постанову №745. Вона набрала чинності 23.07.2011.
Рішенням КС №20-рп/2011 визнано таким, що відповідає Основному Закону, п.4 розд.VII «Прикінцеві положення» закону №2857-VI з наступними змінами. Тобто при вирішенні справ цієї категорії судам необхідно керуватися вказаними вище нормами саме з 23.07.2011.
Поряд з тим п.3 «Прикінцевих положень» закону «Про Державний бюджет України на 2012 рік» установлено, що у 2012 році норми й положення стст.20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стст.5 та 6 закону «Про соціальний захист дітей війни», стст.14, 22, 37 та 43 закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», стст.12, 13, 14, 15 та 16 закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.9 закону «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», стст.61, 62, 63 та 64 закону «Про жертви нацистських переслідувань» застосовуються в порядку та розмірах, установлених Кабміном, виходячи з наявних фінансових ресурсів держбюджету та бюджету Пенсійного фонду на 2012 рік. Ці норми не визнано неконституційними, а отже, вони є чинними на всій території держави.
ВІТАЛІЙ ЗАТОЛОЧНИЙ, секретар другої судової палати Львівського ААС; ОЛЕНА БОЛЬШАКОВА, суддя Львівського ААС; ВОЛОДИМИР МАКАРИК, суддя Львівського ААС; ТЕТЯНА ШИНКАР, суддя Львівського ААС
У Львівському апеляційному адміністративному суді зазначають, що нововиявленою може бути визнана лише та обставина, про яку не знали й не могли знати учасники судового розгляду, а право суду на перегляд стосується тільки тих рішень, якими закінчено розгляд справи та які набрали законної сили.
Ознаки нововиявлених обставин.
У ЛААС узагальнили практику застосування адмінсудами
першої інстанції гл.4 розд.IV Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду та вирішення адміністративних справ у зв’язку з нововиявленими обставинами. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом, а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли повідомити про неї. Нововиявлені обставини є підставою для скасування судового рішення та постановлення нового, з урахуванням цих обставин.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов:
• їх існування на час розгляду справи;
• те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на той час;
• істотність обставин для розгляду справи (тобто врахування їх судом мало б наслідком ухвалення іншого рішення, ніж те, яке було прийняте).
Відповідно до ч.1 ст.245 КАС «постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв’язку з нововиявленими обставинами». Це можуть бути постанови або ухвали судів першої та апеляційної інстанцій. Такий перегляд є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обгрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, а також виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.
Не є нововиявленими:
• ті обставини, які виникли після прийняття рішення (не існували на момент слухання справи);
• ті, на які посилались як на докази сторони, або об’єктивно могли бути долучені як докази;
• невчасно подані сторонами докази;
• офіційні тлумачення Конституційного Суду.
Проблеми визначення істотності
Предметом перегляду рішення за нововиявленими обставинами, як правило, є постанова або ухвала суду першої інстанції. Виходячи зі змісту закону та практики, яка склалася під час розгляду даної категорії справ, право суду на цей перегляд стосується лише рішень, якими закінчено слухання справи та які набрали законної сили. Якщо ж судові рішення не є такими, їх перегляд на підставі ст.245 КАС неможливий.
Підстава для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, встановлена п.1 ч.2 ст.245 КАС, є найширшою. Істотність обставини означає те, що якби суд її міг урахувати при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат. Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона й не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.
Після аналізу практики розгляду заяв окружними адміністративними судами слід зазначити, що переважна більшість таких заяв була подана з підстав, визначених п.1 ч.2 ст.245 КАС: «істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи». За результатами розгляду по суті заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами були випадки як задоволення таких заяв, прийняття нових рішень у справах, так і залишення без задоволення заяв, оскільки зазначені заявником обставини не визнано нововиявленими.
Так, у справі №2а-740/12/1370 за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова до Особи 1 про припинення юридичної особи для Львівського окружного адміністративного суду підставою для ухвалення постанови був запис в єдиному державному реєстрі про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням. Обставиною для перегляду судового рішення відповідач вказав відсутність укладеного договору між підприємством і відділенням поштового зв’язку, через що підприємство не отримало листа державного реєстратора з вимогою підтвердити відомості про юридичну особу, після чого реєстратор уніс запис про відсутність Особи 1 за місцем знаходження, а ДПІ подано позов про припинення юридичної особи. ЛОАС вирішив, що судове рішення про припинення юридичної особи прийняте без урахування цієї істотної для справи обставини, про існування якої не було й не могло бути відомо особі, яка звернулась із заявою, а також суду на час розгляду справи.
Маніпуляції учасників процесу
Неконкретизована диспозиція правової норми в частині визначення поняття «істотні для справи обставини» дозволяє сторонам зловживати своїм правом на звернення, у тому числі маніпулюючи розумінням цього поняття.
Так, у справі Івано-Франківського окружного адміністративного суду №1841/09/0970 представник позивача Особа 1 звернувся до суду в інтересах Особи 2 із заявою про перегляд постанови за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом Особи 2 до командування Повітряних сил Збройних сил, військової частини А-2314 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з військової служби, поновлення на публічній службі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу та виплату грошової компенсації. Свою заяву Особа 2 обгрунтував тим, що 4 січня 2013 року він отримав відповідь із Міністерства оборони, з якої вбачається, що на час видання відповідачем наказів останній не мав відповідних повноважень, оскільки з уведенням з 1 січня 2002 року нового Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого указом Президента від 1.11.2001, втратив чинність указ №174/93 від 13.05.95, згідно з яким військовослужбовців зі званням до підполковника звільнити міг виключно заступник міністра оборони, а не відповідач. За таких обставин представник позивача просив переглянути постанову за нововиявленими обставинами та скасувати її, прийнявши нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Особи 2 в повному обсязі.
Після вивчення матеріалів адміністративної справи суд установив таке. Постановою Івано-Франківського ОАС у задоволенні позову Особі 2 відмовлено повністю. Ухвалою Вищого адміністративного суду зазначену постанову та ухвалу ЛААС залишено без змін.
Аналіз наведеної практики свідчить, що найбільш важливими питаннями, які переважно виникають при розгляді справ на підставі п.1 ч.2 ст.245 КАС, є правильне встановлення нововиявлених обставин, які, за своєю юридичною суттю, є фактичними даними, що в установленому порядку повинні спростовувати факти, які було покладено в основу судового рішення. Важливо, щоб заявлена нововиявлена обставина не грунтувалася на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи. Не належать до поняття «нововиявлена обставина» новий доказ або нове обгрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Істотним при розгляді зазначеної категорії справ є встановлення наявності таких обставин на час розгляду справи та те, що ці обставини не були й не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами гл.4 розд.IV КАС.
Як убачається з практики різних місцевих загальних судів,судді приймали ухвали про задоволення заяв про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами всупереч вимогам КАС, що порушувало б принцип правової визначеності та право осіб на доступ до правосуддя, яке гарантується §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тільки після вироку
Згідно з п.2 ч.1 ст.245 КАС однією з підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є «встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення». Слід зазначити, що завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний переклад, завідомо неправильний висновок експерта можуть стати підставами для перегляду справи за нововиявленими обставинами, лише якщо такі дії учасників судового процесу встановлені вироком суду, що набрав законної сили. Тобто неправомірність їхніх дій при розгляді справи, щодо якої подано заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, повинна бути предметом самостійного розгляду в кримінальному судочинстві, і злочинність дій має бути доведена в судовому засіданні та підтверджена вироком.
До винесення остаточного вироку у справі щодо винних дій вищезазначених осіб і набрання ним законної сили ніхто не вправі звертатись із заявою про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами. Фальшивість документів або речових доказів може бути підставою для перегляду рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами тільки в тому випадку, якщо ці докази й документи були взяті судом до уваги та стали основою для прийняття ним певного рішення. Тобто якщо сфальсифікованим було визнано документ або доказ, який хоч і подавався до суду у справі, але безпосередньо не потягнув за собою ухвалення певного рішення або, наприклад, був визнаний судом неналежним чи недопустимим, то у випадку визнання його сфальсифікованим немає підстав для перегляду рішення.
За останній період у Львівській, Волинській, Тернопільській, Закарпатській, Івано-Франківській областях була незначна кількість випадків звернення до суду із заявами про перегляд судових рішень на цій підставі. Заявники в таких справах здебільшого посилалися на те, що суд при розгляді адміністративного спору взяв до уваги сфальсифіковані докази. Разом з тим відповідних судових рішень на підтвердження цього не подавали, тому суди відмовляли в задоволенні таких заяв.
Наприклад, Особа 1 звернувся до ЛОАС із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали про залишення без розгляду позовної заяви Особи 1 до Головного управління Міндоходів у Львівській області, Міністерства доходів і зборів про визнання недійсним подання, скасування наказів, визнання дій та бездіяльності протиправними й зобов’язання вчинити дії. Підставою для перегляду зазначеної ухвали ЛОАС він назвав те, що при огляді колегією суддів ЛААС книги наказів по ДПА у Львівській області за 2009 рік виявлено відсутність наказу №383-о від 24.09.2009. Крім того, виявлено факт підробки цього наказу, викладення його в іншій редакції та проставлення неуповноваженою особою факсимільного підпису голови ДПА у Львівській області. Також заявник послався на те, що постановою ЛААС скасовано постанову Жовківського районного суду Львівської у справі за позовом Особи 1 про скасування наказу ДПА у Львівській області по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області та скасування наказу Державної податкової адміністрації у Львівській області по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області.
Розглянувши заяву, ЛОАС зазначив, що посилання заявника на встановлений факт відсутності в книзі наказів ДПА у Львівській області за 2009 рік наказу, а також на факт підробки вищевказаного наказу є безпідставними, оскільки ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова кримінальне провадження відносно інспектора ДПА у Львівській області закрито у зв’язку з відсутністю в його діях ознак кримінального правопорушення. Тобто зазначені в заяві обвинувачення є голослівними, за відсутності вироку суду підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами немає. Тому ухвалою ЛОАС заяву Особи 1 було залишено без задоволення.
Також до адміністративних судів Львівського апеляційного округу за період, що аналізується, надходили заяви податкових органів про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами з посиланням на п.2 ч.1 ст.245 КАС, в яких як підставу для перегляду зазначено наявність вироку суду в кримінальній справі за обвинуваченням службових осіб підприємств - контрагентів позивача. Заявники зазначали, що доведення вини іншої особи у фіктивному підприємництві є підставою для перегляду рішення. У таких випадках відповідним суб’єктом кримінального процесу фактично встановлено вину особи в скоєнні злочину, що також дає обгрунтовані підстави сумніватися в правильності судового рішення, якщо неправдиві докази покладені в його основу.
Рішення - не обставина
Не може вважатися нововиявленою обставиною рішення КС про офіційне тлумачення положень Конституції та законів, у тому числі й у випадку, коли це тлумачення суперечить роз’ясненням ВС із питань застосування законодавства або роз’ясненню рекомендаційного характеру вищого спеціалізованого суду з питань застосування законодавства щодо розгляду справ відповідної судової юрисдикції.
У звітному періоді поширеними були випадки звернення управлінь Пенсійного фонду із заявами про перегляд судових актів на підставі рішення КС від 26.12.2011
№20-рп/2011, оскільки вважали його нововиявленою обставиною. Однак суди таких заяв не задовольняли, і це правильна позиція.
Рішення №20-рп/2011 в розумінні п.5 ч.2 ст.245 КАС не є нововиявленою обставиною, оскільки ним не встановлено неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованих судом при вирішенні спорів, пов’язаних із соціальними виплатами до його прийняття. Це рішення КС також не скасовує та не змінює нормативних актів, на яких грунтуються судові рішення в спорах, пов’язаних із соціальними виплатами, та не містить посилання про надання йому зворотної сили. У рішенні №20-рп/2011 КС дав офіційне визначення того, що положення п.4 розд.VII «Прикінцеві положення» закону «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 №2857-VI відповідають Конституції.
Крім того, рішення №20-рп/2011 стосується виплат, які здійснювались у 2011 році відповідно до п.4 розд.VII зазначеного закону та постанови КМ «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 6.07.2011 №745, які припинили дію 1.01.2012, та не стосуються соціальних виплат, передбачених законами «Про соціальний захист дітей війни» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у 2009-2010 роках.
Законом «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 №3491-VI «Прикінцеві положення» доповнено п.4 такого змісту: «Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».
На виконання п.7 закону №3491-VI Уряд прийняв постанову №745. Вона набрала чинності 23.07.2011.
Рішенням КС №20-рп/2011 визнано таким, що відповідає Основному Закону, п.4 розд.VII «Прикінцеві положення» закону №2857-VI з наступними змінами. Тобто при вирішенні справ цієї категорії судам необхідно керуватися вказаними вище нормами саме з 23.07.2011.
Поряд з тим п.3 «Прикінцевих положень» закону «Про Державний бюджет України на 2012 рік» установлено, що у 2012 році норми й положення стст.20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стст.5 та 6 закону «Про соціальний захист дітей війни», стст.14, 22, 37 та 43 закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», стст.12, 13, 14, 15 та 16 закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.9 закону «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», стст.61, 62, 63 та 64 закону «Про жертви нацистських переслідувань» застосовуються в порядку та розмірах, установлених Кабміном, виходячи з наявних фінансових ресурсів держбюджету та бюджету Пенсійного фонду на 2012 рік. Ці норми не визнано неконституційними, а отже, вони є чинними на всій території держави.