Понятие "ипотека имущественных прав" в Законе Украины до 14 января 2009 года отсутствовало.
Понятие "ипотека имущественных прав" и регулирования отношений при передаче в ипотеку имущественных прав в Закон Украины от 5 июня 2003 года № 898-IV «Об ипотеке» отсутствовали.
Имущественные права на объект незавершенного строительства отнесены к предмету ипотеки согласно Закону Украины от 25 декабря 2008 года № 800-VI «О предотвращении влияния мирового финансового кризиса на развитие строительной отрасли и жилищного строительства», которым были внесены изменения в Закон Украины «Об ипотеке».
Верховный Суд, рассматривая дело № 6-8цс13 от 17 апреля 2013 года, касающееся спора между целым рядом физически лиц и банком, пришел к выводу, что до 14 января 2009 года законодательство Украины не содержало нормы, которая бы позволяла принимать в ипотеку имущественные права на еще не введенную в эксплуатацию недвижимость.
Из дела: " В ноябре 2010 года ОАО «Акционерный коммерческий промышленно-инвестиционный банк» обратилось в суд с указанным иском, ссылаясь на то, что 1 октября 2007 года между ним и был заключен кредитный договор НОМЕР_1 по условиям которого банк предоставил кредит на приобретение квартир№№ 1, 2, 5, 6, 9, 10, 13, 14, 17, 18, 21, 22, 25, 26 в доме НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 в сумме 5 млн грн, которые она обязалась вернуть не позднее 28 сентября 2027 года. С целью обеспечения исполнения кредитного договора между ОАО «Акционерный коммерческий промышленно-инвестиционный банк» и 1 октября 2007 года заключен ипотечный договор НОМЕР_3, согласно которому передано в ипотеку банку имущественные права на вышеуказанные квартиры. Кредитные средства получила в полном объеме путем перечисления с ссудного счета банка на текущий счет ООО «Корпорация «Райагробуд» как расчет на приобретение квартир. 1 октября 2007 года был заключен договор об изменениях и дополнениях к договору на долевое участие от 12 января 2006 года, которым этот договор был дополнен третьей стороной - ЗАО «Акционерный коммерческий промышленно-инвестиционный банк».
19 февраля 2008 года между , и ООО «Корпорация «Райагробуд» заключен договор НОМЕР_4 на долевое участие в строительстве квартиры № 5 в жилом доме НОМЕР_2 по АДРЕСА_1. 14 апреля 2009 года исполнительным комитетом Черкасского городского совета было принято решение НОМЕР_5 об оформлении права собственности на указанную квартиру.
Поскольку этим договором нарушено право ПАО «Акционерный коммерческий промышленно-инвестиционный банк» как ипотеко держателя, лишает его права осуществить реализацию предмета ипотеки, истец просил признать недействительным договор НОМЕР_4 от 19 февраля 2008 года, отменить решение исполнительного комитета Черкасского городского совета в части предоставления разрешения на оформление права собственности на квартиру № 5 в доме НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, отменить свидетельство о праве собственности и отменить государственную регистрацию права собственности на недвижимое имущество.
, обратились в суд со встречным иском, в котором просили признать ипотечный договор от 1 октября 2007 года недействительным, обязать снять запрет на отчуждение квартиры и исключить из Государственного реестра ипотек запись об обременении имущества ипотекой. Свои требования они мотивировали тем, что на момент заключения указанного договора статьей 5 Закона Украины «Об ипотеке» такой предмет ипотеки, как имущественное право, не был предусмотрен, а поэтому в соответствии с положениями статей 203, 215 Гражданского кодекса Украины (далее - ГК Украины) договор ипотеки является недействительным.
, , , , , , ЧП « Зерно Продукт», , , , , , предъявили иск к ОАО «Акционерный коммерческий промышленно-инвестиционный банк», , частного нотариуса Черкасского городского нотариального округа , третье лицо - ООО «Корпорация «Райагробуд», о признании договора ипотеки недействительным в части передачи в ипотеку имущественных прав на квартиры во№№ 1, 2, 6, 9, 10, 13, 14, 17, 18, 21, 25, 26 в доме НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 снятие запрещения отчуждения вышеуказанных квартир и исключения из Государственного реестра ипотек записей о обременения их ипотекой. Свои требования они обосновывали тем, что ипотечный договор был заключен на обеспечение выполнения своих обязательств перед ПАО «Акционерный коммерческий промышленно-инвестиционный банк» по договору об ипотечном кредите, однако согласно статье 5 Закона Украины «Об ипотеке» на момент заключения указанного договора имущественные права не могли быть предметом ипотеки".
Что соответствует действительности.
Вместе с тем, 25 апреля 2013 года журналисты Первого Национального телеканала Украины предали огласке и разоблачили схему, по которой люди из-за банков теряют недвижимость.
По словам журналистов, все суды Укрсоцбанка проходили по следующей схеме. «Кредитор нанимает юридическую компанию «Боярчуков Алексеев и партнеры», те подают иск в Хозяйственный суд Киева по взысканию имущества в пользу банка. За рассмотрение дел всегда берется только одна судья - Марина Дидиченко, которая по странному стечению является двоюродной сестрой юриста Сергея Боярчукова. Суд принимает решение всего за одно заседание и передает все имущество клиента банку.
Но выше приведенная выдержка из текста, а так же ниже опубликованный полный текст постановления Верховного Суда Украины станет действенным стимулом для финансовых учреждений, выдававших валютные кредиты, а также для банков и других финансовых компаний, которые приобрели практически даром право требования к заемщикам, в до судебном, добровольном порядке урегулировать сложенные правоотношения, дабы избежать тотального негатива в сторону банковской системы Украины.
Полный текст постановления:
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2013 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Онопенка В.В.,
Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства«Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2011 року у справі за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Райагробуд» (далі - ТОВ «Корпорація «Райагробуд»), виконавчого комітету Черкаської міської ради, комунального підприємства «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації»), третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору недійсним, скасування рішення про оформлення права власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2, які діють у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ОСОБА_3, приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_6, треті особи: ТОВ «Корпорація «Райагробуд», ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, приватне підприємство «Агрохімзахист Зерно Продукт» (далі - ПП «Агрохімзахист Зерно Продукт»), ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19, про визнання договору іпотеки недійсним, а також за позовами ОСОБА_8, ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ПП «Агрохімзахист Зерно Продукт», ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_19 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ОСОБА_3, приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_6, третя особа - ТОВ «Корпорація «Райагробуд» про визнання договору іпотеки недійсним,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2010 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 1 жовтня 2007 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір НОМЕР_1 за умовами якого банк надав кредит ОСОБА_3 на придбання квартир №№ 1, 2, 5, 6, 9, 10, 13, 14, 17, 18, 21, 22, 25, 26 у будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 у сумі 5 млн грн, які вона зобов’язалась повернути не пізніше 28 вересня 2027 року. З метою забезпечення виконання кредитного договору між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» і ОСОБА_3 1 жовтня 2007 року укладено іпотечний договір НОМЕР_3, відповідно до якого передано в іпотеку банку майнові права на вищевказані квартири. Кредитні кошти ОСОБА_3 отримала в повному обсязі шляхом перерахування з позичкового рахунку банку на поточний рахунок ТОВ «Корпорація «Райагробуд» як розрахунок на придбання квартир. 1 жовтня 2007 року був укладений договір про зміни та доповнення до договору на пайову участь від 12 січня 2006 року, яким цей договір було доповнено третьою стороною - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».
19 лютого 2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ «Корпорація «Райагробуд» укладено договір НОМЕР_4 на пайову участь у будівництві квартири № 5 у житловому будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1. 14 квітня 2009 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради було прийнято рішення НОМЕР_5 про оформлення права власності на зазначену квартиру.
Оскільки цим договором порушено право ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» як іпотеко держателя, що позбавляє його права здійснити реалізацію предмета іпотеки, позивач просив визнати недійсним договір НОМЕР_4 від 19 лютого 2008 року, скасувати рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради в частині надання дозволу на оформлення права власності на квартиру № 5 в будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, скасувати свідоцтво про право власності та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду із зустрічним позовом, у якому просили визнати іпотечний договір від 1 жовтня 2007 року недійсним, зобов’язати зняти заборону відчуження квартири та виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження майна іпотекою. Свої вимоги вони мотивували тим, що на момент укладення зазначеного договору статтею 5 Закону України «Про іпотеку» такий предмет іпотеки, як майнове право, не був передбачений, а тому відповідно до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір іпотеки є недійсним.
ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ПП «Агрохімзахист Зерно Продукт», ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_19 пред’явили позов до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ОСОБА_3, приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_6, третя особа - ТОВ «Корпорація «Райагробуд», про визнання договору іпотеки недійсним у частині передачі в іпотеку майнових прав на квартири під №№ 1, 2, 6, 9, 10, 13, 14, 17, 18, 21, 25, 26 у будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 зняття заборони відчуження вищевказаних квартир та виключення з Державного реєстру іпотек записів про обтяження їх іпотекою. Свої вимоги вони обґрунтовували тим, що іпотечний договір було укладено на забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобов’язань перед ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за договором про іпотечний кредит, однак відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотеку» на момент укладання вказаного договору майнові права не могли бути предметом іпотеки.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкас від 18 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 8 серпня 2011 року, у задоволенні позову ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відмовлено. Позов ОСОБА_ 1, ОСОБА_2 задоволено частково: постановлено визнати недійсним іпотечний договір від 1 жовтня 2007 року НОМЕР_1, укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3 у частині передачі в іпотеку майнових прав на трикімнатну квартиру № 5, що розміщена на п’ятому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, зобов’язано приватного нотаріуса Черкаського нотаріального округу ОСОБА_6 зняти заборону на відчуження квартири № 5 у будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, накладену нею 1 жовтня 2007 року на підставі іпотечного договору, та зареєстровану в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна 1 жовтня 2007 року, і виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження вказаного майна; у задоволенні решти вимог ОСОБА_ 1, ОСОБА_2 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ПП «Агрохімзахист Зерно Продукт», ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_19 про визнання договору іпотеки недійсним у частині передачі в іпотеку майнових прав на квартири під №№ 1, 2, 6, 9, 10, 13, 14, 17, 18, 21, 25, 26 у будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, зняття заборони відчуження вищевказаних квартир та виключення з Державного реєстру іпотек записів про обтяження їх іпотекою задоволено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 29 листопада 2011 року касаційну скаргу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відхилено, рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 18 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 8 серпня 2011 року залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України 5 листопада 2012 року заяві ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» просить скасувати ухвалу колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2011 року, ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 8 серпня 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов банку, відмовити в зустрічному позові та позовах третіх осіб із самостійними вимогами, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема незастосування Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».
На підтвердження своїх доводів ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» наводить рішення колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 14 січня 2013 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_13 та перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі статтею 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.
Судами встановлено, що 12 січня 2006 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Корпорація «Райагробуд» було укладено договір на пайову участь у будівництві 14 квартир у будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1. 1 жовтня 2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» і ОСОБА_3 укладено договір НОМЕР_1 про іпотечний кредит, за умовами якого ОСОБА_3 отримала 5 млн грн на придбання квартир №№ 1, 2, 5, 6, 9, 10, 13, 14, 17, 18, 21, 22, 25, 26 у будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, які зобов’язалась повернути в установлений договором строк - до 28 вересня 2027 року. З метою забезпечення виконання кредитного договору між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» і ОСОБА_3
1 жовтня 2007 року було укладено іпотечний договір НОМЕР_2, відповідно до якого банку передано в іпотеку майнові права на вищевказані квартири. Кредитні кошти ОСОБА_3 отримала в повному обсязі, шляхом перерахування з позичкового рахунку банку на поточний рахунок ТОВ «Корпорація «Райагробуд». Договором від 1 жовтня 2007 року були внесені зміни та доповнення до договору на пайову участь від 12 січня 2006 року, яким цей договір доповнено третьою стороною - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».
У подальшому договір між ОСОБА_3 і ТОВ «Корпорація «Райагробуд» було розірвано за ініціативою першої.
Відповідно до укладених згодом нових договорів фінансування спірних квартир було здійснене ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ПП «Агрохімзахист Зерно Продукт», ОСОБА_ 19, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_ 12, ОСОБА_16.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшов висновку про те, що іпотечний договір суперечить положенням частини другої статті 5 та частини першої статті 18 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на момент укладення спірного договору), що є підставою для визнання його недійсним.
Разом із тим у наданому для порівняння ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року вказано, що в зазначених правовідносинах застосуванню підлягає Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору), за положенням якого іпотека може виникати щодо майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.
Викладене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статті 5 Закону України «Про іпотеку» та статті 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У справі, яка переглядається, судами вирішувався спір щодо недійсності іпотечного договору з тих підстав, що на момент укладення спірного договору майнові права на об’єкти незавершеного будівництва не могли бути предметом іпотеки.
Статтею 5 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору) указаний вичерпний перелік об’єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.
Предметом іпотеки могли бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Предметом іпотеки також міг бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.
Частина об'єкта нерухомого майна могла бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості чи приєднання її до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Водночас поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому законі були відсутні.
Закон України від 19 червня 2003 року № 979-ІV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору) встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.
Отже, предметом правового регулювання Закону України від 19 червня 2003 року № 979-ІV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» є відносини, що виникають з приводу іпотечного боргу, який виникає після невиконання договору, забезпеченого іпотекою, а не для забезпечення кредитного договору, що був укладений 1 жовтня 2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3.
Майнові права на об’єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до Закону України «Про іпотеку».
З огляду на наведене суди дійшли правильного висновку про те, що 1 жовтня 2007 року під час укладення договору іпотеки були порушені положення статті 5 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору), оскільки майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки.
Саме з таких міркувань виходив і суд касаційної інстанції, залишаючи без змін ухвалені у справі судові рішення, а тому підстави для скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2011 року відсутні.
Відповідно до статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Керуючись статтею 3603 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :
У задоволенні заяви ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2011 року відмовити.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді : Л.І. Григор’єва
В.І. Гуменюк
В.В. Онопенко
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін
Правова позиція, висловлена ВСУ при розгляді
справи № 6-8цс13
У статті 5 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» (у редакції з 12.05.2006 р. по 14.01.2009 р.) указаний вичерпний перелік об’єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.
Предметом іпотеки могли бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Предметом іпотеки також міг бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.
Частина об'єкта нерухомого майна могла бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості чи приєднання її до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Водночас поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому Законі були відсутні.
Закон України від 19 червня 2003 року № 979-ІV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (редакція з 14.01.2006 р. по 23.07.2010 р.) встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.
Отже, предметом правового регулювання зазначеного Закону є відносини, що виникають з приводу іпотечного боргу, який виникає після невиконання договору, забезпеченого іпотекою, а не для забезпечення кредитного договору, що був укладений 1 жовтня 2007 року між банком та фізичною особою.
Майнові права на об’єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до Закону України «Про іпотеку».
З огляду на наведене суди дійшли правильного висновку про те, що при укладенні договору іпотеки були порушені положення статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції станом на 1.10.2007 р.), оскільки майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки.
Имущественные права на объект незавершенного строительства отнесены к предмету ипотеки согласно Закону Украины от 25 декабря 2008 года № 800-VI «О предотвращении влияния мирового финансового кризиса на развитие строительной отрасли и жилищного строительства», которым были внесены изменения в Закон Украины «Об ипотеке».
Верховный Суд, рассматривая дело № 6-8цс13 от 17 апреля 2013 года, касающееся спора между целым рядом физически лиц и банком, пришел к выводу, что до 14 января 2009 года законодательство Украины не содержало нормы, которая бы позволяла принимать в ипотеку имущественные права на еще не введенную в эксплуатацию недвижимость.
Из дела: " В ноябре 2010 года ОАО «Акционерный коммерческий промышленно-инвестиционный банк» обратилось в суд с указанным иском, ссылаясь на то, что 1 октября 2007 года между ним и был заключен кредитный договор НОМЕР_1 по условиям которого банк предоставил кредит на приобретение квартир№№ 1, 2, 5, 6, 9, 10, 13, 14, 17, 18, 21, 22, 25, 26 в доме НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 в сумме 5 млн грн, которые она обязалась вернуть не позднее 28 сентября 2027 года. С целью обеспечения исполнения кредитного договора между ОАО «Акционерный коммерческий промышленно-инвестиционный банк» и 1 октября 2007 года заключен ипотечный договор НОМЕР_3, согласно которому передано в ипотеку банку имущественные права на вышеуказанные квартиры. Кредитные средства получила в полном объеме путем перечисления с ссудного счета банка на текущий счет ООО «Корпорация «Райагробуд» как расчет на приобретение квартир. 1 октября 2007 года был заключен договор об изменениях и дополнениях к договору на долевое участие от 12 января 2006 года, которым этот договор был дополнен третьей стороной - ЗАО «Акционерный коммерческий промышленно-инвестиционный банк».
19 февраля 2008 года между , и ООО «Корпорация «Райагробуд» заключен договор НОМЕР_4 на долевое участие в строительстве квартиры № 5 в жилом доме НОМЕР_2 по АДРЕСА_1. 14 апреля 2009 года исполнительным комитетом Черкасского городского совета было принято решение НОМЕР_5 об оформлении права собственности на указанную квартиру.
Поскольку этим договором нарушено право ПАО «Акционерный коммерческий промышленно-инвестиционный банк» как ипотеко держателя, лишает его права осуществить реализацию предмета ипотеки, истец просил признать недействительным договор НОМЕР_4 от 19 февраля 2008 года, отменить решение исполнительного комитета Черкасского городского совета в части предоставления разрешения на оформление права собственности на квартиру № 5 в доме НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, отменить свидетельство о праве собственности и отменить государственную регистрацию права собственности на недвижимое имущество.
, обратились в суд со встречным иском, в котором просили признать ипотечный договор от 1 октября 2007 года недействительным, обязать снять запрет на отчуждение квартиры и исключить из Государственного реестра ипотек запись об обременении имущества ипотекой. Свои требования они мотивировали тем, что на момент заключения указанного договора статьей 5 Закона Украины «Об ипотеке» такой предмет ипотеки, как имущественное право, не был предусмотрен, а поэтому в соответствии с положениями статей 203, 215 Гражданского кодекса Украины (далее - ГК Украины) договор ипотеки является недействительным.
, , , , , , ЧП « Зерно Продукт», , , , , , предъявили иск к ОАО «Акционерный коммерческий промышленно-инвестиционный банк», , частного нотариуса Черкасского городского нотариального округа , третье лицо - ООО «Корпорация «Райагробуд», о признании договора ипотеки недействительным в части передачи в ипотеку имущественных прав на квартиры во№№ 1, 2, 6, 9, 10, 13, 14, 17, 18, 21, 25, 26 в доме НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 снятие запрещения отчуждения вышеуказанных квартир и исключения из Государственного реестра ипотек записей о обременения их ипотекой. Свои требования они обосновывали тем, что ипотечный договор был заключен на обеспечение выполнения своих обязательств перед ПАО «Акционерный коммерческий промышленно-инвестиционный банк» по договору об ипотечном кредите, однако согласно статье 5 Закона Украины «Об ипотеке» на момент заключения указанного договора имущественные права не могли быть предметом ипотеки".
Что соответствует действительности.
Вместе с тем, 25 апреля 2013 года журналисты Первого Национального телеканала Украины предали огласке и разоблачили схему, по которой люди из-за банков теряют недвижимость.
По словам журналистов, все суды Укрсоцбанка проходили по следующей схеме. «Кредитор нанимает юридическую компанию «Боярчуков Алексеев и партнеры», те подают иск в Хозяйственный суд Киева по взысканию имущества в пользу банка. За рассмотрение дел всегда берется только одна судья - Марина Дидиченко, которая по странному стечению является двоюродной сестрой юриста Сергея Боярчукова. Суд принимает решение всего за одно заседание и передает все имущество клиента банку.
Но выше приведенная выдержка из текста, а так же ниже опубликованный полный текст постановления Верховного Суда Украины станет действенным стимулом для финансовых учреждений, выдававших валютные кредиты, а также для банков и других финансовых компаний, которые приобрели практически даром право требования к заемщикам, в до судебном, добровольном порядке урегулировать сложенные правоотношения, дабы избежать тотального негатива в сторону банковской системы Украины.
Click to viewПолный текст постановления:
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2013 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Онопенка В.В.,
Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства«Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2011 року у справі за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Райагробуд» (далі - ТОВ «Корпорація «Райагробуд»), виконавчого комітету Черкаської міської ради, комунального підприємства «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації»), третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору недійсним, скасування рішення про оформлення права власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2, які діють у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ОСОБА_3, приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_6, треті особи: ТОВ «Корпорація «Райагробуд», ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, приватне підприємство «Агрохімзахист Зерно Продукт» (далі - ПП «Агрохімзахист Зерно Продукт»), ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19, про визнання договору іпотеки недійсним, а також за позовами ОСОБА_8, ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ПП «Агрохімзахист Зерно Продукт», ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_19 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ОСОБА_3, приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_6, третя особа - ТОВ «Корпорація «Райагробуд» про визнання договору іпотеки недійсним,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2010 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 1 жовтня 2007 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір НОМЕР_1 за умовами якого банк надав кредит ОСОБА_3 на придбання квартир №№ 1, 2, 5, 6, 9, 10, 13, 14, 17, 18, 21, 22, 25, 26 у будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 у сумі 5 млн грн, які вона зобов’язалась повернути не пізніше 28 вересня 2027 року. З метою забезпечення виконання кредитного договору між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» і ОСОБА_3 1 жовтня 2007 року укладено іпотечний договір НОМЕР_3, відповідно до якого передано в іпотеку банку майнові права на вищевказані квартири. Кредитні кошти ОСОБА_3 отримала в повному обсязі шляхом перерахування з позичкового рахунку банку на поточний рахунок ТОВ «Корпорація «Райагробуд» як розрахунок на придбання квартир. 1 жовтня 2007 року був укладений договір про зміни та доповнення до договору на пайову участь від 12 січня 2006 року, яким цей договір було доповнено третьою стороною - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».
19 лютого 2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ «Корпорація «Райагробуд» укладено договір НОМЕР_4 на пайову участь у будівництві квартири № 5 у житловому будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1. 14 квітня 2009 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради було прийнято рішення НОМЕР_5 про оформлення права власності на зазначену квартиру.
Оскільки цим договором порушено право ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» як іпотеко держателя, що позбавляє його права здійснити реалізацію предмета іпотеки, позивач просив визнати недійсним договір НОМЕР_4 від 19 лютого 2008 року, скасувати рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради в частині надання дозволу на оформлення права власності на квартиру № 5 в будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, скасувати свідоцтво про право власності та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду із зустрічним позовом, у якому просили визнати іпотечний договір від 1 жовтня 2007 року недійсним, зобов’язати зняти заборону відчуження квартири та виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження майна іпотекою. Свої вимоги вони мотивували тим, що на момент укладення зазначеного договору статтею 5 Закону України «Про іпотеку» такий предмет іпотеки, як майнове право, не був передбачений, а тому відповідно до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір іпотеки є недійсним.
ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ПП «Агрохімзахист Зерно Продукт», ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_19 пред’явили позов до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ОСОБА_3, приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_6, третя особа - ТОВ «Корпорація «Райагробуд», про визнання договору іпотеки недійсним у частині передачі в іпотеку майнових прав на квартири під №№ 1, 2, 6, 9, 10, 13, 14, 17, 18, 21, 25, 26 у будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 зняття заборони відчуження вищевказаних квартир та виключення з Державного реєстру іпотек записів про обтяження їх іпотекою. Свої вимоги вони обґрунтовували тим, що іпотечний договір було укладено на забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобов’язань перед ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за договором про іпотечний кредит, однак відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотеку» на момент укладання вказаного договору майнові права не могли бути предметом іпотеки.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкас від 18 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 8 серпня 2011 року, у задоволенні позову ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відмовлено. Позов ОСОБА_ 1, ОСОБА_2 задоволено частково: постановлено визнати недійсним іпотечний договір від 1 жовтня 2007 року НОМЕР_1, укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3 у частині передачі в іпотеку майнових прав на трикімнатну квартиру № 5, що розміщена на п’ятому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, зобов’язано приватного нотаріуса Черкаського нотаріального округу ОСОБА_6 зняти заборону на відчуження квартири № 5 у будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, накладену нею 1 жовтня 2007 року на підставі іпотечного договору, та зареєстровану в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна 1 жовтня 2007 року, і виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження вказаного майна; у задоволенні решти вимог ОСОБА_ 1, ОСОБА_2 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ПП «Агрохімзахист Зерно Продукт», ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_19 про визнання договору іпотеки недійсним у частині передачі в іпотеку майнових прав на квартири під №№ 1, 2, 6, 9, 10, 13, 14, 17, 18, 21, 25, 26 у будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, зняття заборони відчуження вищевказаних квартир та виключення з Державного реєстру іпотек записів про обтяження їх іпотекою задоволено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 29 листопада 2011 року касаційну скаргу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відхилено, рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 18 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 8 серпня 2011 року залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України 5 листопада 2012 року заяві ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» просить скасувати ухвалу колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2011 року, ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 8 серпня 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов банку, відмовити в зустрічному позові та позовах третіх осіб із самостійними вимогами, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема незастосування Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».
На підтвердження своїх доводів ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» наводить рішення колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 14 січня 2013 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_13 та перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі статтею 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.
Судами встановлено, що 12 січня 2006 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Корпорація «Райагробуд» було укладено договір на пайову участь у будівництві 14 квартир у будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1. 1 жовтня 2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» і ОСОБА_3 укладено договір НОМЕР_1 про іпотечний кредит, за умовами якого ОСОБА_3 отримала 5 млн грн на придбання квартир №№ 1, 2, 5, 6, 9, 10, 13, 14, 17, 18, 21, 22, 25, 26 у будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, які зобов’язалась повернути в установлений договором строк - до 28 вересня 2027 року. З метою забезпечення виконання кредитного договору між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» і ОСОБА_3
1 жовтня 2007 року було укладено іпотечний договір НОМЕР_2, відповідно до якого банку передано в іпотеку майнові права на вищевказані квартири. Кредитні кошти ОСОБА_3 отримала в повному обсязі, шляхом перерахування з позичкового рахунку банку на поточний рахунок ТОВ «Корпорація «Райагробуд». Договором від 1 жовтня 2007 року були внесені зміни та доповнення до договору на пайову участь від 12 січня 2006 року, яким цей договір доповнено третьою стороною - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».
У подальшому договір між ОСОБА_3 і ТОВ «Корпорація «Райагробуд» було розірвано за ініціативою першої.
Відповідно до укладених згодом нових договорів фінансування спірних квартир було здійснене ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ПП «Агрохімзахист Зерно Продукт», ОСОБА_ 19, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_ 12, ОСОБА_16.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшов висновку про те, що іпотечний договір суперечить положенням частини другої статті 5 та частини першої статті 18 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на момент укладення спірного договору), що є підставою для визнання його недійсним.
Разом із тим у наданому для порівняння ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року вказано, що в зазначених правовідносинах застосуванню підлягає Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору), за положенням якого іпотека може виникати щодо майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.
Викладене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статті 5 Закону України «Про іпотеку» та статті 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У справі, яка переглядається, судами вирішувався спір щодо недійсності іпотечного договору з тих підстав, що на момент укладення спірного договору майнові права на об’єкти незавершеного будівництва не могли бути предметом іпотеки.
Статтею 5 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору) указаний вичерпний перелік об’єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.
Предметом іпотеки могли бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Предметом іпотеки також міг бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.
Частина об'єкта нерухомого майна могла бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості чи приєднання її до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Водночас поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому законі були відсутні.
Закон України від 19 червня 2003 року № 979-ІV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору) встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.
Отже, предметом правового регулювання Закону України від 19 червня 2003 року № 979-ІV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» є відносини, що виникають з приводу іпотечного боргу, який виникає після невиконання договору, забезпеченого іпотекою, а не для забезпечення кредитного договору, що був укладений 1 жовтня 2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3.
Майнові права на об’єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до Закону України «Про іпотеку».
З огляду на наведене суди дійшли правильного висновку про те, що 1 жовтня 2007 року під час укладення договору іпотеки були порушені положення статті 5 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору), оскільки майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки.
Саме з таких міркувань виходив і суд касаційної інстанції, залишаючи без змін ухвалені у справі судові рішення, а тому підстави для скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2011 року відсутні.
Відповідно до статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Керуючись статтею 3603 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :
У задоволенні заяви ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2011 року відмовити.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді : Л.І. Григор’єва
В.І. Гуменюк
В.В. Онопенко
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін
Правова позиція, висловлена ВСУ при розгляді
справи № 6-8цс13
У статті 5 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» (у редакції з 12.05.2006 р. по 14.01.2009 р.) указаний вичерпний перелік об’єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.
Предметом іпотеки могли бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Предметом іпотеки також міг бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.
Частина об'єкта нерухомого майна могла бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості чи приєднання її до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Водночас поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому Законі були відсутні.
Закон України від 19 червня 2003 року № 979-ІV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (редакція з 14.01.2006 р. по 23.07.2010 р.) встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.
Отже, предметом правового регулювання зазначеного Закону є відносини, що виникають з приводу іпотечного боргу, який виникає після невиконання договору, забезпеченого іпотекою, а не для забезпечення кредитного договору, що був укладений 1 жовтня 2007 року між банком та фізичною особою.
Майнові права на об’єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до Закону України «Про іпотеку».
З огляду на наведене суди дійшли правильного висновку про те, що при укладенні договору іпотеки були порушені положення статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції станом на 1.10.2007 р.), оскільки майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки.