Любомир БЕЛЕЙ: В україністиці є чимало знакових імен, які гідні увічнення...
- Чим зумовлено заснування в Ужгородському національному університету ще одного наукового підрозділу - НДІ україністики імені Михайла Мольнара?
- Георафічно Ужгородський національний університет є найзахіднішим українським університетом. Можливо, саме тому тут завжди сильною була україністика. Якщо говорити про філологічну україністику, то для підтвердження цієї тези досить лише згадати такі знакові імена професорів, як Степана Бевзенка, Василя Микитася, Петра Пономарьова... Коли кинути оком на набутки ужгородської україністики ХІХ-ХХ ст., то тут також не бракує учених першої величини - від Михайла Лучкая до Івана Панькевича, Володимира Бирчака та Федора Потушняка. Словом, україністика в Ужгороді та Ужгородському національному університеті має багаті й давні традиції, тому активна підтримка ректором університету проф. Миколою Вегешем ідеї НДІ україністики та ухвала Вченої ради УжНУ про заснування НДІ україністики ім. М. Мольнара є мудрим, своєчасним та належно вмотивованим рішенням.
- Основні аспекти діяльності НДІ україністики імені М. Мольнара?
Основними завданнями НДІ україністики ім. М. Мольнара є: проведення наукових досліджень з актуальних проблем усіх галузей україністики - мовознавства, літературознавства, фольклористики, історії, політології, соціології, етнографії; вивчення духовної культури українців, що нині живуть у країнах південно-західної Европи (Сербія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Угорщина, Румунія, Словаччина), а також популяризація україністики в Україні та за її межами. Для реалізації таких завдань Інститут проводитиме наукові конференції, семінари, видаватиме кілька серій “Україністичного вісника”, де плануються публікувати україністичні студії не лише ужгородських учених, а й наших колег з України та зарубіжжя.
Важливий аспект діяльності НДІ україністики імені Михайла Мольнара - це підготовка та публікація маловідомих або й зовсім невідомих праць з україністики ХХ ст. Завдяки безкорисній підтримці М. Мольнара в Україні побачили світ дуже цінні та маловідомі праці Д. Дорошенка, Ф. Тихого. Ми плануємо продовжити цю діяльність і для публікації в Україні вдова Михайла Мольнара - Лариса Мольнар нам безкоштовно передала низку праць, публікація яких в Україні викличе живий інтерес.
Не можна забувати також і про той факт, що завжди (і нині в тому числі) є чимало політиканів, які під личиною псевдонауки намагаються довести, що сучасне Закарпаття, перефразовуючи поета, край хоч і “хінський, л ем не український”. Тому сильна ужгородська україністика відбиватиме охоту спекулювати на таких проблемах, які є дуже важливими для народу, держави.
- Яка структура НДІ та яке кадрове забезпечення наукової установи?
- У НДІ україністики ім. М. Мольнара працює 18 співробітників, в т. ч. 5 професорів, докторів наук.
Своєрідним підґрунтям для створеня НДІ україністики послужили дві наукові проблеми (з політології та мовознавства), що фінансуються Міністерством освіти і науки України. Однак я переконаний, що україністи УжНУ запропонують Міністерству освіти і науки України інші проекти з дослідження актуальних проблем україністики - історії, фольклористики, літературознавства, етнографії, які після перемоги у міністерському конкурсі будуть реалізовуватися в НДІ україністики ім. М. Мольнара.
- Чому НДІ україністики було присвоєно ім’я Михайла Мольнара?
- В україністиці є чимало знакових імен, які гідні увічнення й у власних назвах наукових установ. Михайло Мольнар - видатний україніст ХХ ст., його перу належить більше 500 наукових публікацій, в тому числі більше 10 капітальних монографій. Особливі заслуги М. Мольнара у поверненні в лоно української культури таких видатних її діячів, як В. Винниченка, В. Ґренджі-Донського, Марка Бараболі, а також популяризації української культури в Чехії та Словаччині. Важливо, що М. Мольнар - з походження закарпатський українець, який жив у Празі та Братиславі, але завжди наголошував і дуже пишався тим, що народився у Великій Чинґаві (нині Боржавське). Тому Україна має віддати належне сподвижникам своєї культури і через вшанування їх світлої пам’яті й у назвах наукових установ. Зрештою, Мольнарівський рівень в україністичних студіях буде високим орієнтиром для науковців інституту.