(no subject)
Nazar Rozlutsky
Після переслуховування аудіокниги Василя Кожелянка "Діти застою", останньої з написаних ним і останньої з прочитаних (переслуханих) мною я готовий сказати, що талановитішого письменника особисто для себе в сучасній українській літературі я не знаю.
Без великої впізнаваності в літературних і читацьких колах, без того, що ми називаємо "монетизацією успіху", без тусовочності і скандальності цей чувак створив такі речі, які здатні довести читача до катарсису. Або до цілковитого відторгнення - не здивуюся, якщо в коментарях мені почнуть розповідати, що не змогли дочитати і однієї його книги.
Кожелянко бере не сюжетністю, чи "екшном" - його твори подібні до добре настояного вина, що смакує тільки тим, хто прагне не набухатися, а насолодитися алкоголем. В його текстах є те, чого кричуще не вистачає більшості українських письменників - глибина і густина. Нехай пробачать мене любителі Макса, але я б назвав його таким собі Антикідруком української літератури.
А ще мене вражає особливість Кожелянка нагромаджувати абсурд. Художній прийом "іти в абсурд" супроводжує чи не кожен його твір, але я не знаю бодай когось з укрліту, хто б володів цим прийомом так само вправно, як і Василь. Бо там, де нагромадження трешу і абсурду в інших письменників прихводить до "розсипання" твору, втрачення його цілісності, в Кожелянка навпаки - абсурд допомагає збалансувати твір, зробити його довершеним і, більше того - єдино можливим.
Ну і ще однією особливістю текстів Кожелянка є небанальна банальність. Дивно звучить, правда ж? Насправі усе просто - коли більшість читачів читають текст, то чомусь підсвідомо очікують, що у типових життєвих ситуаціях головні герої будуть поводитися... скажімо так, не зовсім типово. Тобто, є, звісно, персонажі, які поводяться і реагують типово, але головний персонаж, зазвичай, хоч трохи, але відрізняється, тому він головний і тому він і цікавий. В Кожелянка усе навпаки - усе, що стається в тексті, є найбільш типовим і банальним з того, що могло би статися. Але штука в тому, що читач, зазвичай, саме цього й не очікує - настільки воно просте й передбачуване.
В якійсь із заміток я натрапив на слова, що Кожелянка треба читати після тридцяти - тоді, мовляв, приходить розуміння про речі, які він описує. Дивно, але вперше я його взявся читати у 29 з половиною - і він мені не зайшов. Потім повернувся до нього через два роки і, чим більше я його читав, тим більше він мені смакував. А передостанні дві книги зі списку, який я наведу нижче, стали для мене настільки особливими, що після них я більше тижня не брався за нове чтиво - потрібно було переосмислити щойно отримане. До найостаннішої книги я взагалі цілий місяць не наважувався наближатися - боявся з одного боку, що вона не буде така сильна, як попередні, а з іншого, що воно пошматує мій світогляд. Ближчим виявилося перше припущення, але мені видалося, що це не так, про слабкість книги, як про певне завершення автора, яке він сам і усвідомлював, чи, принаймні, передчував, про те, що в любителів пафосних і красивих метафор прийнято називати "лебединою піснею". І справді, після написання останнього твору Кожелянко невдовзі помер, не побачивши, як твір вийшов у світ.
Я не гарантую, що цей автор вам сподобається. Але вважаю за доцільним написати про нього, бо увага до його творчого доробку, як на мене, значно менша, аніж цей доробок заслуговує.
Ось послідовність, у якій я читав (слухав) твори Кожелянка і яку для себе вбачаю як оптимальну при знайомстві з ними. До речі, його книги дуже добре заходять саме в аудіоформаті.
- "Дефіляда";
- "Конотоп";
- "Людинець";
- "ЛжеНострадамус";
- "Котигорошко";
- "Тероріум";
- "Срібний павук";
- "Ефіопська Січ";
- "Третє поле";
- "Діти застою".
P.S.: До речі, в коментарях можете не тільки писати свої враження від творчості Кожелянка, але й про те, хто для вас є намбер ван з письменників сучукрліту і чому.
https://www.facebook.com/nazar.rozlutsky.1/posts/2163748470434606?__cft__[0]=AZUK6Woe_7MHEOwPs0F3vas73W_cY5yuUpglNP8j7_Jx_ZfePR9zqRuFbvoSw_sFe4uyvDbvrq8400OtAaSO7jGmVPans_cL-EcvnGCY42OArR0T-WX-6Eo7pydSKB6bXfW4UGhkRN03K4iCU2UJe_-GIoiDM7l1hg5jSZ4jHvBVyFEEVGGko6V0v-FxrJYV_nM&__tn__=%2CO%2CP-R
Після переслуховування аудіокниги Василя Кожелянка "Діти застою", останньої з написаних ним і останньої з прочитаних (переслуханих) мною я готовий сказати, що талановитішого письменника особисто для себе в сучасній українській літературі я не знаю.
Без великої впізнаваності в літературних і читацьких колах, без того, що ми називаємо "монетизацією успіху", без тусовочності і скандальності цей чувак створив такі речі, які здатні довести читача до катарсису. Або до цілковитого відторгнення - не здивуюся, якщо в коментарях мені почнуть розповідати, що не змогли дочитати і однієї його книги.
Кожелянко бере не сюжетністю, чи "екшном" - його твори подібні до добре настояного вина, що смакує тільки тим, хто прагне не набухатися, а насолодитися алкоголем. В його текстах є те, чого кричуще не вистачає більшості українських письменників - глибина і густина. Нехай пробачать мене любителі Макса, але я б назвав його таким собі Антикідруком української літератури.
А ще мене вражає особливість Кожелянка нагромаджувати абсурд. Художній прийом "іти в абсурд" супроводжує чи не кожен його твір, але я не знаю бодай когось з укрліту, хто б володів цим прийомом так само вправно, як і Василь. Бо там, де нагромадження трешу і абсурду в інших письменників прихводить до "розсипання" твору, втрачення його цілісності, в Кожелянка навпаки - абсурд допомагає збалансувати твір, зробити його довершеним і, більше того - єдино можливим.
Ну і ще однією особливістю текстів Кожелянка є небанальна банальність. Дивно звучить, правда ж? Насправі усе просто - коли більшість читачів читають текст, то чомусь підсвідомо очікують, що у типових життєвих ситуаціях головні герої будуть поводитися... скажімо так, не зовсім типово. Тобто, є, звісно, персонажі, які поводяться і реагують типово, але головний персонаж, зазвичай, хоч трохи, але відрізняється, тому він головний і тому він і цікавий. В Кожелянка усе навпаки - усе, що стається в тексті, є найбільш типовим і банальним з того, що могло би статися. Але штука в тому, що читач, зазвичай, саме цього й не очікує - настільки воно просте й передбачуване.
В якійсь із заміток я натрапив на слова, що Кожелянка треба читати після тридцяти - тоді, мовляв, приходить розуміння про речі, які він описує. Дивно, але вперше я його взявся читати у 29 з половиною - і він мені не зайшов. Потім повернувся до нього через два роки і, чим більше я його читав, тим більше він мені смакував. А передостанні дві книги зі списку, який я наведу нижче, стали для мене настільки особливими, що після них я більше тижня не брався за нове чтиво - потрібно було переосмислити щойно отримане. До найостаннішої книги я взагалі цілий місяць не наважувався наближатися - боявся з одного боку, що вона не буде така сильна, як попередні, а з іншого, що воно пошматує мій світогляд. Ближчим виявилося перше припущення, але мені видалося, що це не так, про слабкість книги, як про певне завершення автора, яке він сам і усвідомлював, чи, принаймні, передчував, про те, що в любителів пафосних і красивих метафор прийнято називати "лебединою піснею". І справді, після написання останнього твору Кожелянко невдовзі помер, не побачивши, як твір вийшов у світ.
Я не гарантую, що цей автор вам сподобається. Але вважаю за доцільним написати про нього, бо увага до його творчого доробку, як на мене, значно менша, аніж цей доробок заслуговує.
Ось послідовність, у якій я читав (слухав) твори Кожелянка і яку для себе вбачаю як оптимальну при знайомстві з ними. До речі, його книги дуже добре заходять саме в аудіоформаті.
- "Дефіляда";
- "Конотоп";
- "Людинець";
- "ЛжеНострадамус";
- "Котигорошко";
- "Тероріум";
- "Срібний павук";
- "Ефіопська Січ";
- "Третє поле";
- "Діти застою".
P.S.: До речі, в коментарях можете не тільки писати свої враження від творчості Кожелянка, але й про те, хто для вас є намбер ван з письменників сучукрліту і чому.
https://www.facebook.com/nazar.rozlutsky.1/posts/2163748470434606?__cft__[0]=AZUK6Woe_7MHEOwPs0F3vas73W_cY5yuUpglNP8j7_Jx_ZfePR9zqRuFbvoSw_sFe4uyvDbvrq8400OtAaSO7jGmVPans_cL-EcvnGCY42OArR0T-WX-6Eo7pydSKB6bXfW4UGhkRN03K4iCU2UJe_-GIoiDM7l1hg5jSZ4jHvBVyFEEVGGko6V0v-FxrJYV_nM&__tn__=%2CO%2CP-R