29 квітня 1918 року було відновлено гетьманщину
Якось за хвилюваннями останніх днів пропустив річницю однієї з найважливіших дат в вітчізняній історії...завтра-післязавтра присвячу їй розгорнутий пост...а поки розміщую текст мого друга - українського поета Антона Вальяноса...
Гетьману
Ти знав все гетьманець, зізнайся нарешті,
Про долю та честь, про майбутні гріхи.
Дивись! Булава, вже розбита, лишилися крихти,
А нам лише крок залишався до нашой мети.
Ти знав осередки між духом запалим невдалі,
Ти бачив гетьманець, як Київ прикрасив себе.
Незнаним донині залишимо погляд печалі,
Ми знову самі підкорили чужинцям себе.
І хвиля за хвилею погляд межує з душею,
Та постріл за пострілом ріже Андрієвський храм.
Стояв, ти гетьманець, та шаблею пристрасно й гордісно,
Віддав недолугим останнім наказом удар.
Пробач, Ваша Світлість, та зглянся в кінець спраглим долі,
Замислимось разом Петровичу,тільки дивись.
Чи довго живуть в цьому світі розмиті мінори,
Якщо булава не схитне земну вісь?