Презентація альманаху “Сівер” у Києві ( фотозвіт )
25 лютого 2013 року в Києві відбулася довгоочікувана й знакова подія, а саме презентація нового білоруського альманаху «Сівер», яка сталася в рамках зустрічі з редколегією видання - однодумцями, колегами і друзями Українського Традиціоналістичного Клубу: Аляксєєм Дзєрмантом, Ягором Чуриловим та Пьотрою Пятровським.
Нагадаємо, що минулого року Аляксєй Дзєрмант вже відвідував Київ з презентацією другого номеру альманаху «Druvis» Центру етнокосмології «KRYŬJA», а Пьотра Пятровський брав активну участь в Першому Всеукраїнському конгресі монархістів, який пройшов за участю УТК в Кам’янці-Подільському восени 2011 року. Ягор Чурилов, у свою чергу, є одним з основних координаторів білоруського проекту «Цитадель», а Пьотра Пятровський - консервативного центру «Nomos», в яких також задіяний Аляксєй Дзєрмант і які повністю співзвучні ідеологічним пріоритетам УТК.
Після того, як гостей було представлено аудиторії головою УТК Андрієм Волошиним, взяв слово головний редактор альманаху Аляксей Дзєрмант. Нагадавши, що сучасний світ перебуває у системній кризі й стоїть на порозі нового цивілізаційного вибору, він розкрив концепцію видання та геополітичні перспективи північної орієнтації, природної для Білорусі в силу її географічного розташування й історико-культурних традицій. Втім, зазначивши, що йдеться перш за все про міфологічну ідею Сакральної Півночі, Аляксей Дзєрмант закликав українців приєднуватися до цього археофутуристичного проекту, заснованого на гнучкому й динамічному підході до Традиції
Наступним виступив Ягор Чурилов, який розкрив актуальність «Сівера» за допомогою такого метафоричного порівняння: якщо роздати примірники альманаху людям на вулиці, вони максимум привітають з творчими здобутками й продовжать займатися власними справами; однак якщо на цих вулицях з’являться ворожі танки, вони доволі швидко пригадають все, про що їх попереджали автори видання. Не секрет, що в багатьох європейських країнах фізичне виживання європейців під питанням, однак Європа все ще пам’ятає два останні великі проекти - націонал-соціалістичний та комуністичний, тому Ягор Чурилов висловив впевненість у тому, що інстинкт колективного самозбереження включиться дуже скоро, як він завжди включався в екстремальних ситуаціях й періоди глобальних історичних потрясінь. Задача «Сівера» - підготувати нову теоретичну базу, що стане у нагоді в такий час.
Продовжив виступ редакційної команди Пьотра Пятровський, що, як філософ за освітою, окреслив метафізичні підстави для нового історичного проекту, а саме вичерпаність аксіом модерної епохи, зокрема в аспекті притаманного їй світосприйняття крізь призму вузьких бінарних опозицій - між білим і чорним, добром і злом, раціональним й ірраціональним тощо.
Крім того, він звернув увагу на нагальність розвитку нової політичної теорії після завершення класичних модерних ідеологій (лібералізму, соціалізму, фашизму), що з необхідністю виводить на консерватизм як єдину концептуально антимодерну ідеологію (саме цій тематиці буде присвячено наступний номер «Сівера»). Нарешті, Пьотра Пятровський наголосив на тому, що Україна як найбільша за площею й населенням європейська країна повинна стати в центрі цього нового геополітичного проекту, відмовившись від нав’язаного їй штучного вибору між Заходом і Сходом.
Далі слово було надане Олені Семеняці - активістці УТК, що першою з числа українських колег зробила внесок в альманах «Сівер», представлений рецензією на фільм «Valhalla Rising» як «міфу про новий початок» та архетипу самого життя. Зауваживши, що ця глибока філософська кінострічка має пряме відношення до того, чим займається редакторський й авторський склад видання, вона, по-перше, підкреслила вагомість білоруського досвіду для України.
Адже Захід, пропонуючи масу свіжих та контркультурних ідей, змушений розплачуватися за цю свободу думки й слова повною підконтрольністю у просторі реальних соціальних зрушень, тоді як усебічний політичний пресинг на сучасну Білорусь краще за все засвідчує її фактичний успіх на шляху розбудови власної державності на ґрунті автентичних культурно-політичних норм. По-друге, Олена Семеняка відзначила унікальність концепції «Сівера», яка поєднує міфічний вимір традиційної ідеї Сакральної Півночі з актуальним політичним баченням, не маючи нічого спільного з цікавими, але сумнівними у перспективі справжніх геополітичних трансформацій теоріями на зразок аріософії або гіперборейського походження людства.
Завершилася презентація діалогом редколегії «Сівера» з аудиторією, в ході якого було з’ясовано, що білоруський традиціоналізм, на відміну від українського, є не стільки етнічним (що знайшло свій вираз в українському народництві та націоналізмі), скільки етатистським, тобто зосередженим на ідеї держави та забезпеченні безперебійної роботи державної машини.
Крім того, аудиторія погодилась з доцільністю північної орієнтації, здатної вивести українське суспільство за межі фіктивного розколу між Західною та Східною Україною і, відповідно, геополітичної дилеми між Європейським та Євразійським Союзами. Підсумки заходу підвів Андрій Волошин, який звернувся до відвідувачів презентації з закликом до уважнішого стеження за білоруськими подіями в усіх суспільних сферах як джерела оригінальних та конструктивних ініціатив і висловив готовність до подальшої співпраці з білоруськими колегами від імені УТК й усіх присутніх українців.
ДЖЕРЕЛО
http://uktk.org/presentation-of-siver-itself/