Едуард ЮРЧЕНКО, Валентин ГАЙДАЙ ФРАНЦУЗЬКА АНТИНАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ (частина 8 )
Наслідки революції
1. Франція зазнала колосальних економічних, демографічних, геополітичних та культурних втрат. Країна, яка напередодні революції була гегемоном континентальної Європи і впритул наблизилась до геополітичної перемоги на Британією, перетворилася на державу другого, якщо не третього сорту. В XIX столітті Франція була молодшим партнером Британської імперії, в ХХ - потрапила у залежність від Сполучених Штатів, а нині стоїть в авангарді руйнівної антинаціональної глобалізації.
2. Для Європи французька революція перетворилась на всезагальну громадянську війну, яка зруйнувала континентальний блок, що фактично був створений уже у XVIII столітті навколо осі Париж-Відень. Руйнація традиційного порядку перетворила європейські нації на іграшку в руках ворожих їм сил.
3. Найстрашнішого удару по європейській цивілізації було завдано в духовній сфері. З’явилися три ідеології, які є найбільшою загрозою для свободи, ідентичності та власне біологічного існування європейських народів. Мова йде про космополітичний капіталізм з його глобалізацією, інтернаціональний соціалізм з його божевільною ідеєю світової революції та пост’якобінський псевдонаціоналізм, який чудернацьки синтезує в собі космополітизм та деструктивний шовінізм і підмінює захист інтересів реальної нації обслуговуванням примари нації як певної штучної конструкції. Не варто пояснювати, що штучна нація має такий само стосунок до нації етнічної, як монстр доктора Франкенштейна, зшитий з частин мертвих тіл, - до живої людини.
P.S. Але сумна та повчальна історія «великої антинаціональної революції» - це не лише історія руйнації наймогутнішої держави свого часу та геноциду найчисельнішої (на той момент) європейської нації. Це також історія героїчного опору правих бійців, що стали на захист своєї нації. Саме поняття «правий» походить від роялістського опору доби революції. Праві повстанці продемонстрували еталон героїзму та відданості і передали смолоскип своєї боротьби наступним поколінням борців за свободу Європи. Європейський правий опір ХІХ ст. був ідейно та організаційно пов’язаний з опором французьких правих доби революції. А перший в історії націонал-революційний рух «Французька дія» був провісником національної революції 20-40 рр. ХХ століття, прямими наступниками якої є сучасні європейські ультраправі. Особливого значення ця спадкоємність набуває для нас, українців, які пережили у ХХ ст. найстрашніший за свою історію геноцид саме з боку комуністичних послідовників «ідей 1789 року» і чий повстанський опір так нагадував спротив вандейських героїв.
Примітки:
1. Див., напр., навіть одну з найбільш науково коректних праць із відповідної проблематики в сучасній Україні: Касьянов Г.В. Теорії нації та націоналізму: Монографія. - К.: Либідь, 1999. - С. 109-118.
2. Птифис Ж.-К. Людовик XIV. Слава и испытания: Пер. с франц. И.А. Эгипти. - СПб.: Евразия, 2008. - С. 295.
3. Фай Г. За что мы сражаемся? Идеологический словарь: Пер. с франц. А.М. Иванова. - М.: ИЦ «Слава»; Форт-Профи, 2007. - С. 144.
4. Після катастрофічного землетрусу на Гаїті 12 січня 2010 року, який майже повністю зруйнував країну і спричинив загибель 300 тисяч її мешканців, деякі теологи, політики й публіцисти наголошували на тому, що цей катаклізм був покаранням за масове використання гаїтянами сатанинських практик. Див., напр.: Стешин Д. Битва Богов: Республику Гаити сгубил культ Вуду? // Комсомольская правда в Украине. - 2010. - 18 января. - С. 9.
5. Саїд Е. Культура й імперіялізм: Пер. з англ. - К.: Критика, 2007. - С. 387.
6. Олар А. Христианство и французская революция. 1789-1802 // http://www.krotov.info/history/18/1789rev/olar.htm.
7. Rewolucja francuska nauczycielk ludobуjcуw // http://www.wprost.pl/ar/108493/Mistrzowie-Hitlera/.
8. Урланис Б.Ц. Войны и народонаселение Европы. - М.: Соцэкгиз, 19б0. - С. 393.
9. Термін «інтеліґенція» (від лат. intelligens - той, що розуміє, мислить; розумний) введено російським письменником Петром Боборикіним (1836-1921) у 1860-х роках для позначення суспільного прошарку людей, які професійно займаються розумовою (зокрема, творчою) працею, розвитком і поширенням культури. Згодом, однак, це поняття зазнало суттєвої змістової трансформації. Внаслідок невиправданого розширення кола позначуваних ним явищ (з-поміж іншого, через систематичне ужиття радянською пропагандою словосполучень «трудова інтеліґенція», «робітнича інтеліґенція» тощо), самий термін було значною мірою дискредитовано. Нині дедалі більше дослідників протиставляє «інтеліґентів» як свого роду «розумових обивателів», дилетантів-кон’юнктурників, схильних до некритичного засвоєння будь-яких «модних» ідей, власне інтелектуалам. Відтак, сьогодні доречніше було б говорити саме про Хама-інтеліґента без додавання частки «псевдо». Проте, з огляду на деякі дотепер актуальні стереотипи, у цьому тексті її використано як показник хибності й безпідставності претензій названої суспільної групи на культурне та інтелектуальне лідерство і взагалі на будь-яку соціальну корисність.
10. Французская революция XVIII века. Экономика, политика, идеология / Отв. ред. Г.С. Кучеренко. - М.: Наука, 1988. - С. 175.
11. Тарле Е.В. Наполеон. - М., 1941. - http://militera.lib.ru/bio/tarle1/05.html.
12. Нольте Э. Фашизм в его эпохе: Пер. с нем. - Новосибирск: Сибирский хронограф, 2001. - С. 119.