душа навстіж
Словом у тишу байдужу,
Стогоном в серце холодне
Я прошепчу тобі: «Друже»-
Ехом у сиву безодню.
Не розпластаюсь під ноги
І не повисну на шиї.
Просто молитиму Бога
Сил зберегти, що лишилось.
Не говори в груди жалом.
І не мовчи в душу гнітом.
Просто поглянь з п’єдесталу,
Щоб моє серце зігріти.
Я не прошу неможливе,
Я не чекаю на чудо.
Просто на хвильку щаслива
Під твоїм поглядом буду.
Не говори в душу жалом…
Я ж не прошу неможливе…
Тільки не сміхом, не жалем…
Просто… на хвильку… щаслива…