Варто знати: Спалюючи листя, спалюємо власне здоров’я
Щовесни та щоосені читачі можуть спостерігати масове спалення опалого листя та сухої трави в садах і парках. Чи корисні такі дії для довкілля? Як цьому запобігти? Який вплив здійснюють на організм людини продукти горіння? На ці та інші питання стосовно зазначеної теми ми спробуємо відповісти в даній статті.
Атмосферне повітря є життєво важливим компонентом навколишнього природного середовища, який становить собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень. Одним з негативних наслідків спалення рослинності є забруднення атмосферного повітря, зокрема змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.
Забруднюючою речовиною в даному випадку можуть бути речовини хімічного або біологічного походження, що присутні або надходять в атмосферне повітря, і можуть прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан довкілля.
Хто зобов’язаний застерігати та захищати від несанкціонованого випалювання рослинності ?
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про рослинний світ», випалювання сухої природної рослинності або її залишків без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища забороняється. Державний контроль у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища (Міністерство охорони навколишнього природного середовища України) і його органами на місцях (державні управління охорони навколишнього природного середовища та державні екологічні інспекції в областях та районах, в містах - екологічні інспектори), місцевими державними адміністраціями, іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади (обласні, районні, міські санітарно-епідеміологічні станції). Крім того, здійснюється й громадський контроль у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу громадськими інспекторами з охорони навколишнього природного середовища, які призначаються державною екологічною інспекцією відповідної області. В більшості випадків таких інспекторів всього кілька осіб на район.
Відповідно до Положення «Про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006 за № 548, одним серед основних завдань, покладених на Державне управління охорони навколишнього природного середовища, є здійснення управління та регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорона природних ресурсів.
Управління в процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, організаціями, установами, підприємствами та об'єднаннями громадян.
Управління має право подавати правоохоронним та контролюючим органам інформацію про наявні правопорушення в сфері охорони навколишнього природного середовища. До контролюючих органів в сфері охорони довкілля належить Державна екологічна інспекція. Відповідно до Положення «Про державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006 за № 548, повноваження інспекції поширюються на територію відповідної області. Відповідно до покладених завдань, інспекція здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, доставляє осіб, які вчинили порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, до органів внутрішніх справ, виконавчих органів місцевих рад, якщо особу порушника неможливо встановити.
Державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища відповідної території під час виконання своїх службових обов'язків мають право на носіння форменого одягу, встановленого зразка, а також на носіння та використання вогнепальної зброї і спеціальних засобів.
Відповідно до Положення «Про державну санітарно-епідеміологічну службу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2004 за № 1272, серед основних завдань державної санітарно-епідеміологічної служби є участь у реалізації державної політики у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, безпеки для здоров'я і життя людини середовища життєдіяльності; аналіз причин і умов виникнення ситуацій санітарного та епідемічного неблагополуччя, підготовка пропозицій щодо запобіжних заходів і контроль за їхнім проведенням; участь у координації діяльності органів виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Відповідно до покладених на неї завдань здійснює у межах своїх повноважень державний санітарно-епідеміологічний нагляд та контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, які залучені в господарський обіг, котрі не використовуються в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України. Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров'я і життя людей.
Як захистити своє право на чисте повітря?
Кожний громадянин України має право на безпечне для його життя та здоров'я довкілля, на подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їхньому здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на довкілля, на оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян.
Яка відповідальність настає за несанкціоноване випалювання рослинності?
Громадяни України зобов'язані берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства, здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів, не порушувати екологічні права та законні інтереси інших суб'єктів.
Громадяни України зобов’язані компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.
Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у:
а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;
б) порушенні норм екологічної безпеки;
в) невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;
г) невиконанні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.
Визначення складу екологічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їхнє вчинення встановлюються Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян. Відповідальність за правопорушення, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. Притягати до відповідальності можуть органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України: державні управління охорони навколишнього природного середовища та державні екологічні інспекції, обласні, районні, міські санітарно-епідеміологічні станції. Протокол про притягнення до адміністративної відповідальності складають старші державні інспектори, державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища.
Отже, за випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу, а так само невжиття особою, яка одержала дозвіл на випалювання зазначеної рослинності або її залишків та опалого листя, заходів щодо своєчасного їхнього гасіння, передбачена адміністративна відповідальність в ст. 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення:
«п.1) тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170-340 грн.) і на посадових осіб - від п'ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1190 грн.)
Ті самі дії, вчинені в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду;
«п.2) тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340-680 грн.) і на посадових осіб - від сімдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян(1190-1700 грн.).
Чим шкідливе таке випалювання рослинності?
Листя затримує в собі величезну кількість забруднювачів, про що свідчать наступні показники. Листя рослин на 1кг насаджень поглинають за сезон вегетації:
200-400кг. сірчистого газу (1кг листя тополі у перерахунку на суху масу відфільтровує у середньому 150г, ясеню - 18г, липи - 10г, акації білої - 69г, в’язу - 3г);
5-10 т. вуглекислого газу (25-річне дерево тополі поглинає 44 кг, дубу - 28 кг, липи -1 кг, ялини - 6 кг.);
від 14 до 65 пилу (доросле дерево в’язу осаджує 28 кг, верби - 38 кг, клену - 28 кг, тополя - 34 кг, шовковиці - 31кг, ясеню - 27 г, каштану - 16 кг.);
370-380 г. свинцю (тобто стільки, скільки його викидається автотранспортом при спалюванні: 450-600 л етильованого бензину).
Крім свинцю, листя затримує й інші токсичні метали - мідь, кобальт, цинк, марганець, залізо тощо. В цілому одне доросле дерево «чистить» майже 20 тис. м3 повітря на висоту до 10 м. від поверхні ґрунту.
Завдяки фільтруючій здатності рослин, вміст шкідливих речовин в атмосферному повітрі знижується на 25-29% на відстані 1км. від джерела забруднення, на відстані 2-2,5км - на 45-60 %, на відстані 5км - на 75-86 %.1
Що робити з сухою рослинністю, якщо випалювати її заборонено?
Одним із методів утилізації опалого листя та відмерлих трав'яних залишків є компостування - розкладення рослинних залишків без доступу кисню з утворенням компосту - більш-менш однорідної органічної маси, яку можна використовувати в якості добрив. Найбільш цінною характеристикою компосту, як добрива вважається вміст у ньому великої кількості хімічних елементів, необхідних рослині для життя.
Підсумовуючи, зазначимо, що попіл, який залишається після випалювання рослинності, всупереч існуючій думці, не містить поживних елементів і не може бути використаним, як мінеральне добриво. Варто пам’ятати, що в листі накопичуються шкідливі речовини. Спалюючи його, ми забруднюємо не лише повітря, а й шкодимо власному здоров’ю та здоров’ю оточуючих.
Джерело: http://pryroda.in.ua/stepan/varto-znati-spalyuyuchi-listya-spalyuyemo-vlasne-zdorov%E2%80%99ya/
Підготував Володимир Адам,
юрисконсульт МБО "Екологія.Право.Людина."
Атмосферне повітря є життєво важливим компонентом навколишнього природного середовища, який становить собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень. Одним з негативних наслідків спалення рослинності є забруднення атмосферного повітря, зокрема змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.
Забруднюючою речовиною в даному випадку можуть бути речовини хімічного або біологічного походження, що присутні або надходять в атмосферне повітря, і можуть прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан довкілля.
Хто зобов’язаний застерігати та захищати від несанкціонованого випалювання рослинності ?
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про рослинний світ», випалювання сухої природної рослинності або її залишків без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища забороняється. Державний контроль у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища (Міністерство охорони навколишнього природного середовища України) і його органами на місцях (державні управління охорони навколишнього природного середовища та державні екологічні інспекції в областях та районах, в містах - екологічні інспектори), місцевими державними адміністраціями, іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади (обласні, районні, міські санітарно-епідеміологічні станції). Крім того, здійснюється й громадський контроль у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу громадськими інспекторами з охорони навколишнього природного середовища, які призначаються державною екологічною інспекцією відповідної області. В більшості випадків таких інспекторів всього кілька осіб на район.
Відповідно до Положення «Про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006 за № 548, одним серед основних завдань, покладених на Державне управління охорони навколишнього природного середовища, є здійснення управління та регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорона природних ресурсів.
Управління в процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, організаціями, установами, підприємствами та об'єднаннями громадян.
Управління має право подавати правоохоронним та контролюючим органам інформацію про наявні правопорушення в сфері охорони навколишнього природного середовища. До контролюючих органів в сфері охорони довкілля належить Державна екологічна інспекція. Відповідно до Положення «Про державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006 за № 548, повноваження інспекції поширюються на територію відповідної області. Відповідно до покладених завдань, інспекція здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, доставляє осіб, які вчинили порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, до органів внутрішніх справ, виконавчих органів місцевих рад, якщо особу порушника неможливо встановити.
Державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища відповідної території під час виконання своїх службових обов'язків мають право на носіння форменого одягу, встановленого зразка, а також на носіння та використання вогнепальної зброї і спеціальних засобів.
Відповідно до Положення «Про державну санітарно-епідеміологічну службу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2004 за № 1272, серед основних завдань державної санітарно-епідеміологічної служби є участь у реалізації державної політики у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, безпеки для здоров'я і життя людини середовища життєдіяльності; аналіз причин і умов виникнення ситуацій санітарного та епідемічного неблагополуччя, підготовка пропозицій щодо запобіжних заходів і контроль за їхнім проведенням; участь у координації діяльності органів виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Відповідно до покладених на неї завдань здійснює у межах своїх повноважень державний санітарно-епідеміологічний нагляд та контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, які залучені в господарський обіг, котрі не використовуються в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України. Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров'я і життя людей.
Як захистити своє право на чисте повітря?
Кожний громадянин України має право на безпечне для його життя та здоров'я довкілля, на подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їхньому здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на довкілля, на оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян.
Яка відповідальність настає за несанкціоноване випалювання рослинності?
Громадяни України зобов'язані берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства, здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів, не порушувати екологічні права та законні інтереси інших суб'єктів.
Громадяни України зобов’язані компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.
Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у:
а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;
б) порушенні норм екологічної безпеки;
в) невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;
г) невиконанні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.
Визначення складу екологічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їхнє вчинення встановлюються Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян. Відповідальність за правопорушення, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. Притягати до відповідальності можуть органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України: державні управління охорони навколишнього природного середовища та державні екологічні інспекції, обласні, районні, міські санітарно-епідеміологічні станції. Протокол про притягнення до адміністративної відповідальності складають старші державні інспектори, державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища.
Отже, за випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу, а так само невжиття особою, яка одержала дозвіл на випалювання зазначеної рослинності або її залишків та опалого листя, заходів щодо своєчасного їхнього гасіння, передбачена адміністративна відповідальність в ст. 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення:
«п.1) тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170-340 грн.) і на посадових осіб - від п'ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1190 грн.)
Ті самі дії, вчинені в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду;
«п.2) тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340-680 грн.) і на посадових осіб - від сімдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян(1190-1700 грн.).
Чим шкідливе таке випалювання рослинності?
Листя затримує в собі величезну кількість забруднювачів, про що свідчать наступні показники. Листя рослин на 1кг насаджень поглинають за сезон вегетації:
200-400кг. сірчистого газу (1кг листя тополі у перерахунку на суху масу відфільтровує у середньому 150г, ясеню - 18г, липи - 10г, акації білої - 69г, в’язу - 3г);
5-10 т. вуглекислого газу (25-річне дерево тополі поглинає 44 кг, дубу - 28 кг, липи -1 кг, ялини - 6 кг.);
від 14 до 65 пилу (доросле дерево в’язу осаджує 28 кг, верби - 38 кг, клену - 28 кг, тополя - 34 кг, шовковиці - 31кг, ясеню - 27 г, каштану - 16 кг.);
370-380 г. свинцю (тобто стільки, скільки його викидається автотранспортом при спалюванні: 450-600 л етильованого бензину).
Крім свинцю, листя затримує й інші токсичні метали - мідь, кобальт, цинк, марганець, залізо тощо. В цілому одне доросле дерево «чистить» майже 20 тис. м3 повітря на висоту до 10 м. від поверхні ґрунту.
Завдяки фільтруючій здатності рослин, вміст шкідливих речовин в атмосферному повітрі знижується на 25-29% на відстані 1км. від джерела забруднення, на відстані 2-2,5км - на 45-60 %, на відстані 5км - на 75-86 %.1
Що робити з сухою рослинністю, якщо випалювати її заборонено?
Одним із методів утилізації опалого листя та відмерлих трав'яних залишків є компостування - розкладення рослинних залишків без доступу кисню з утворенням компосту - більш-менш однорідної органічної маси, яку можна використовувати в якості добрив. Найбільш цінною характеристикою компосту, як добрива вважається вміст у ньому великої кількості хімічних елементів, необхідних рослині для життя.
Підсумовуючи, зазначимо, що попіл, який залишається після випалювання рослинності, всупереч існуючій думці, не містить поживних елементів і не може бути використаним, як мінеральне добриво. Варто пам’ятати, що в листі накопичуються шкідливі речовини. Спалюючи його, ми забруднюємо не лише повітря, а й шкодимо власному здоров’ю та здоров’ю оточуючих.
Джерело: http://pryroda.in.ua/stepan/varto-znati-spalyuyuchi-listya-spalyuyemo-vlasne-zdorov%E2%80%99ya/
Підготував Володимир Адам,
юрисконсульт МБО "Екологія.Право.Людина."