День волонтера в Притулку «SOS» (Київ)
Нелегко усвідомлювати, що безкорислива допомога братам нашим меншим в Україні не є нормою і не сприймається як щось само собою зрозуміле. Більшість чиновників, що зайняті безкінечною війною за владу та охоплені жадобою наживи, і пальцем не поворухнули для полегшення долі беззахисних тварин. Авжеж, безсловесні створіння не занесені до списків виборців. Навіщо ж напружуватися? Ось і не дивно, що через нескінченних торгівельних сестрі, розважальних комплексів, ресторанів і нічних клубів так важко віщувати «острівці милосердя», де нещасні тварини отримують шанс на гідне існування.
Одним із таких «острівців» є притулок для тварин Міжнародного товариства захисту тварин «SOS» у с. Пирогів. А приїжджаючи сюди як волонтер, я не перестаю дивуватися самовідданості людей, що працюють у притулку. Судіть самі: робочих рук не вистачає, прогодувати таку ораву ой як нелегко (у притулку близько 1500 собак та 208 котів) . А «прилаштувати» тварин - майже нереально. Нині, заводячи собаку, не друга шукають, а стильний аксесуар. І щоб порода була якомога модніша. Ось і виходить, що нові мешканці до притулку все прибувають, а «старожили» залишаються. При цьому тварини доглянуті та ситі, і за це варто сказати величезне «Дякую!» співробітникам і спонсорам притулку, зокрема міжнародним організаціям: Naturewatch foundation (Великобританія), SOS-Chats (Швейцарія), Товариство захисту тварин Австрії (Tierhilfswerk).
А ось волонтерів мало. І дуже прикро, адже на власному досвіді я переконалася, що посильна допомога тваринам очищує душу не гірше за похід до церкви.
28 листопада, вирушаючи до притулку, я, грішним ділом, подумала, що знову будемо працювати нечисленним колективом, і виявилася неправа. У притулку яблуку було ніде впасти. Приїхали представники громадських організацій, журналісти KyivPost і група іноземців, яка після екскурсії околицями із натхненням заходилася фарбувати вольєри для собак. І уявіть собі моє здивування, коли я дізналася, що ці милі, прості, позитивні американці виявилися головою та заступником київської філії мережі готелів «Hyatt», представниками «Coca-Cola», «Kraft foods» та іншими членами «American Chamber of Commerce in Ukraine», що об’єднує найбільші корпорації в Україні.
Для мене це був справжнісінький шок. Наші індиферентні чиновники і зверхні товстосуми не давали мені приводу навіть уявити, що заможна та успішна людина може знайти в своєму серці місцинку для знедолених і допомогти не чеком вкупі з пафосною промовою і спалахами камер (та це й для нас рідкість), і просто так, через милосердя, лише тому що допомога ближньому - це не обов’язок, не піар, а неймовірне щастя. І дуже прикро мені стало. Коли ж і ми такими будемо? Не скоро, напевно.
Тільки коли зрозуміємо, розвинута країна - це не сонм новобудов і не вервечка іномарок. Це в першу чергу суспільство, в якому усвідомлюють і визнають необхідність допомогти знедоленим, чи то тварині, чи то людині.
А субота, 28 листопада, ще й Днем волонтера виявилася. А я й не знала. Та й мало хто знав. Halloween і День святого Валентина ми «у них» перейняли, а День Волонтера - ні. Що й варто було довести.
А на закуску розповім про одну симпатичну австралійську сім’ю. Тато привіз сина та доньку до притулку. Дівчинка злякалася собак, розплакалася, а батько терпляче почав переконувати дитину, що собаки її не скривдять, що вони хороші, що їм дуже потрібна любов та ласка. І знаєте, допомогло! Маленька Елла заспокоїлася, потоваришувала з собаками. І куди тільки страх дівся. А коли прийшов час їхати, тато щиро подякував співробітникам притулку за можливість навчити дітей милосердю та доброті. Ось так!
Фото KyivPost.
Автор: Крістін Афара.
Джерело: http://www.sos-animals.info/index.php?option=com_content&view=article&id=73:-lsosr&catid=32:2009-12-10-11-08-33&Itemid=35