Пост викликаний оцією фразою Яценюка: "Я знаю, що буде новий президент. І його прізвище не Янукович. Ми визначилися, що кандидатом від нас буде Юлія Тимошенко".
КПУ. Взяти найстарішу українську партію, КПУ. Вона попадала у парламент на усіх виборах, на усіх виборах висувала кандидата в президенти. І усі ці роки лідер партії(і за сумісництвом кандидат від партії у президенти) один!Мало того, більшість скільки небудь яскравих особистостей (вони ж ті, з ким КПУ здобувала провальні 3,7% 2006го і 5,4% 2007го) Петро Симоненко повикидав
( ... )
Коли нема досвіду зміни лідерства в середині партії (що трапляється купі країн з меньшою демократичною традицією) іде зміна партій - навколо нового вождя утворюються нові партії. І доки всю територію не захапала одна партія є можливості еволюції. Як саме піде еволюція, звісно, передбачити важко, але точно не тим шляхом, яким розвивається однопартійна вождистська система: до смерті вождя, який скільки міг витоптував поле навколо себе, тож наступники убогіші за нього обирають найкращого з цих гірших і цикл деградації повторюється.
Доречі, з якої би причини Тимошенко не втратила лідерство Батьківщиною, якщо ця партія утримається - з цього може вирости еволюційна зміна лідерства. А взагалі, якщо вам легше - вважайте нинішні українські партії протофракціями двох рухів - один з менталітетом східної України, інший - з менталітетом західної України. Звісно, лідер фракції не змінюється - фракцію створює кожен лідер під себе. В середині одного руху. Те що рухи програмно означені нечітко - це проблема дитячості, інфантилізму суспільства в цілому. Може і покращитися з досвідом.
Доречі, з якої би причини Тимошенко не втратила лідерство Батьківщиною, якщо ця партія утримається - з цього може вирости еволюційна зміна лідерства. Моя думка!
Взагалі ж усі демократичні рухи Європи мали період, коли рух гуртувався навколо вождів, часто взагалі брали якогось високородного прапором руху. Просто в СРСР розказуючи як зробили стрибок з феодалізму в комунізм, насправді стрибнули з раннього капіталізму назад в феодалізм. Тепер треба заново проходити початкові кроки. В чому Україні пощастило, так це в тому, що наприкінці 20 століття воювати за територію вже немодно - в минулі століття такий хаос в країні вже давно призвів би до дерибану територій, а так є час на спроби переходу від суміші совкового пізнього феодалізму з елементами дикого поля до нормальної парламентської країни.
Ну, відставати, звісно, неприємно. Але по-перше, шанс доганяти випереджаючими темпами є, а по-друге, краще вже відставати на постійні скількись років ніж відставати щодня більше і більше. :)
От радянська звичка стрибнувши з капіталізму назад в кріпосне рабство громоголосно на весь світ волати "ми не позаду, ми насправді найспередішого спереду" дратувала куди більше ніж відставання. Ось це вирок - мало того що відставати, так ще й заявити що це є мета і насправді в цьому напрямку і треба рухатися.
Comments 9
Reply
Reply
І доки всю територію не захапала одна партія є можливості еволюції. Як саме піде еволюція, звісно, передбачити важко, але точно не тим шляхом, яким розвивається однопартійна вождистська система: до смерті вождя, який скільки міг витоптував поле навколо себе, тож наступники убогіші за нього обирають найкращого з цих гірших і цикл деградації повторюється.
Reply
А взагалі, якщо вам легше - вважайте нинішні українські партії протофракціями двох рухів - один з менталітетом східної України, інший - з менталітетом західної України. Звісно, лідер фракції не змінюється - фракцію створює кожен лідер під себе. В середині одного руху.
Те що рухи програмно означені нечітко - це проблема дитячості, інфантилізму суспільства в цілому. Може і покращитися з досвідом.
Reply
Моя думка!
Reply
Просто в СРСР розказуючи як зробили стрибок з феодалізму в комунізм, насправді стрибнули з раннього капіталізму назад в феодалізм.
Тепер треба заново проходити початкові кроки. В чому Україні пощастило, так це в тому, що наприкінці 20 століття воювати за територію вже немодно - в минулі століття такий хаос в країні вже давно призвів би до дерибану територій, а так є час на спроби переходу від суміші совкового пізнього феодалізму з елементами дикого поля до нормальної парламентської країни.
Reply
Reply
Але по-перше, шанс доганяти випереджаючими темпами є,
а по-друге, краще вже відставати на постійні скількись років ніж відставати щодня більше і більше. :)
Reply
Ось це вирок - мало того що відставати, так ще й заявити що це є мета і насправді в цьому напрямку і треба рухатися.
Reply
Leave a comment