Справа не в яєчні чи кухарці
У чому
звинувачують дівчину?
«Стаття 297. Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого
1. Наруга над могилою, іншим місцем поховання, над тілом (останками, прахом) померлого або над урною з прахом померлого, а також незаконне заволодіння тілом (останками, прахом) померлого, урною з прахом померлого, предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) померлого, - караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою, групою осіб, або з корисливих чи хуліганських мотивів, або щодо братської могили чи могили Невідомого солдата, або поєднані із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, - караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк».
Стаття 297. Пункт 2. Карний Кодекс України.
А тепер давайте пригадаємо, чи не траплялося останнім часом схожих подій, які класифікувалися геть інакше? Скажімо, забудова на горі Щекавиці - де знаходилось кладовище. Чи вже добудований і працюючий Апеляційний суд м. Києва на Солом’янському кладовищі? Тут ті самі події трактуються «правоохоронцями» геть інакше, і ніхто цієї статті у ЗМІ чи будь-де навіть не згадує, справ на забудовників, авторів проекту чи будь-кого ще не відкривають, хоча тут суд знаходиться прямо у центрі злочину.
Тепер подивимось на суб’єкт і об’єкт злочину. В даному випадку об’єкт - це могила. Об’єкт культури. Вона важлива для нас, бо в нашій культурі так заведено. Ховати загиблих, плакати за ними і т.д. А ось в Індії мерців спокійно скидають у Ґанґ, в якому купають корів. І там - це нормально. Тобто, держава захищає нашу культуру, наш суспільний інтерес. Але чому вона не захищає його у інших випадках: у випадку руйнації історичних будівель Києва чи будь-де ще?
Невже нашій культурі важливі тільки мерці і байдуже до живих істот, яких вбивають: байдуже - людей (населення України скорочується і це не класифікується як злочин - хоча це можна було б назвати геноцидом), тварин (для цього є поняття - екоцид), рослин (системне знищення зелених насаджень - теж можна по всякому класифікувати), історичних будівель?!
Тепер що стосується суб’єкту злочину. Чомусь суд вважає доцільним тримати дівчатко у Лук’янівському СІЗО (яке в нас є замінником ГУЛАГУ, за оцінкою Андрія Кудіна - автора книги «Як вижити у в’язниці», який, як і багато інших, пройшов через цей «заклад»), а людину, що звинувачують у вбивстві одного всім відомого журналіста, просто водять перед камерами туди-сюди?
Як би я був соціалістом, то сказав би, що капіталісти використовують свою надбудову у вигляді права як способу експлуатації населення, бо це квазі-право діє тільки коли у людини немає товстого гаманця чи впливового родича.
Ліберал вам теж зауважить, що право має загальну дію і не має оминати злочинів проти кладовищ, людей, звірів і т.д.
Як громадян Землі я звернусь до тих же цінностей права, які теж є складовою нашої, загально земної культури. Допоки одні злочинці спокійно виступають перед камерами, забудовують моє місто, знищують парки, вбивають лосів і т.д., а інших, дівчат, хлопців - байдуже - кидають у СІЗО і наводять острах на оточуючих - я відмовляюся називати це право правом. Я відмовляюся обговорювати склад цих злочинів, мотиви, покарання.
Право має діяти на всіх. Право має захищати власність, гідність, культуру (матеріальну і духовну), життя в усіх його проявах. Зараз воно цього не робить. Воно захищає вибірково, карає - вибірково. Тому це не право. І те що відбувається не є частиною правового поля, існування якого перелічені факти ставлять під сумнів. Кого тоді захищає це право? На кого воно діє? Ось які питання викликає в мене цей випадок, а не те: «чи смачна була яєчня?» або «чи права була кухарка»? Ось над чим варто замислитись.
«Стаття 297. Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого
1. Наруга над могилою, іншим місцем поховання, над тілом (останками, прахом) померлого або над урною з прахом померлого, а також незаконне заволодіння тілом (останками, прахом) померлого, урною з прахом померлого, предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) померлого, - караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою, групою осіб, або з корисливих чи хуліганських мотивів, або щодо братської могили чи могили Невідомого солдата, або поєднані із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, - караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк».
Стаття 297. Пункт 2. Карний Кодекс України.
А тепер давайте пригадаємо, чи не траплялося останнім часом схожих подій, які класифікувалися геть інакше? Скажімо, забудова на горі Щекавиці - де знаходилось кладовище. Чи вже добудований і працюючий Апеляційний суд м. Києва на Солом’янському кладовищі? Тут ті самі події трактуються «правоохоронцями» геть інакше, і ніхто цієї статті у ЗМІ чи будь-де навіть не згадує, справ на забудовників, авторів проекту чи будь-кого ще не відкривають, хоча тут суд знаходиться прямо у центрі злочину.
Тепер подивимось на суб’єкт і об’єкт злочину. В даному випадку об’єкт - це могила. Об’єкт культури. Вона важлива для нас, бо в нашій культурі так заведено. Ховати загиблих, плакати за ними і т.д. А ось в Індії мерців спокійно скидають у Ґанґ, в якому купають корів. І там - це нормально. Тобто, держава захищає нашу культуру, наш суспільний інтерес. Але чому вона не захищає його у інших випадках: у випадку руйнації історичних будівель Києва чи будь-де ще?
Невже нашій культурі важливі тільки мерці і байдуже до живих істот, яких вбивають: байдуже - людей (населення України скорочується і це не класифікується як злочин - хоча це можна було б назвати геноцидом), тварин (для цього є поняття - екоцид), рослин (системне знищення зелених насаджень - теж можна по всякому класифікувати), історичних будівель?!
Тепер що стосується суб’єкту злочину. Чомусь суд вважає доцільним тримати дівчатко у Лук’янівському СІЗО (яке в нас є замінником ГУЛАГУ, за оцінкою Андрія Кудіна - автора книги «Як вижити у в’язниці», який, як і багато інших, пройшов через цей «заклад»), а людину, що звинувачують у вбивстві одного всім відомого журналіста, просто водять перед камерами туди-сюди?
Як би я був соціалістом, то сказав би, що капіталісти використовують свою надбудову у вигляді права як способу експлуатації населення, бо це квазі-право діє тільки коли у людини немає товстого гаманця чи впливового родича.
Ліберал вам теж зауважить, що право має загальну дію і не має оминати злочинів проти кладовищ, людей, звірів і т.д.
Як громадян Землі я звернусь до тих же цінностей права, які теж є складовою нашої, загально земної культури. Допоки одні злочинці спокійно виступають перед камерами, забудовують моє місто, знищують парки, вбивають лосів і т.д., а інших, дівчат, хлопців - байдуже - кидають у СІЗО і наводять острах на оточуючих - я відмовляюся називати це право правом. Я відмовляюся обговорювати склад цих злочинів, мотиви, покарання.
Право має діяти на всіх. Право має захищати власність, гідність, культуру (матеріальну і духовну), життя в усіх його проявах. Зараз воно цього не робить. Воно захищає вибірково, карає - вибірково. Тому це не право. І те що відбувається не є частиною правового поля, існування якого перелічені факти ставлять під сумнів. Кого тоді захищає це право? На кого воно діє? Ось які питання викликає в мене цей випадок, а не те: «чи смачна була яєчня?» або «чи права була кухарка»? Ось над чим варто замислитись.