Світ, який змінюється
Кожен з нас є свідком цікавої картини, яка розгортається тут і зараз, просто поруч нас. Здається, не лишилося жодної людини, яка би не відчувала, що в її часово-просторових координатах відбуваються зміни. Навіть найзатятіші скептики і найбільші невіри сьогодні говорять про речі, які ще рік назад було важко навіть уявити. Світ змінюється зі швидкістю хмар у небі, або якщо бути точними, з 20-кратним пришвидшенням (саме це число називають вчені, коли говорять про небачений досі сплеск активності тваринного та рослинного світу, який спостерігається на всіх континентах і езотерики, коли мають на увазі еволюцію свідомості).
Світ змінюється. І це є цілком логічно, адже тисячі досліджень і просто здоровий глузд, показують: світ, з тою структурою і тим станом речей, які ми знаємо, добігає свого кінця. Причини не менш прозорі і зрозумілі: на фізично кінцевій планеті не виявилося необмежених ресурсів, філософія споживацтва призвела до швидкого виснаження і використання майже всіх наявних запасів, високий технологічний рівень за низького рівня розвитку психічних та духовних можливостей людини поставив нас обличчям до глобальної катастрофи, яка поки проявляє себе локально, втрата Бога залишила людину сам на сам з холодним, відчуженим світом, з системою, в якій вона в кращому разі виконує роль гвинтика, в гіршому - людського матеріалу, єдиного майже невичерпного ресурсу. З огляду на це, глобальна криза не є якоюсь дивиною чи несподіванкою, радше навпаки. І тут постає Питання: як далі бути? Сьогодні на нього шукають відповідь вже не тільки ейнверонменталісти та філософи з купкою небайдужих землян, а й уряди та всесвітні організації (див. Хартію землі, Порядок денний на ХХІ ст).
Проте, система чинить неймовірно потужний опір, захищаючи себе від знищення. Щоби це побачити, достатньо пригадати нещодавні приклади: суддю Сергія Зубкова, який наважився піти проти системи, чи намір уряду Німеччини побудувати кілька нових атомних електростанцій, після аварії на Фукусімі та заяву на камеру про анулювання подібних проектів. Система захищає і буде захищатися, адже це одна з їй найважливіших характеристик. Як говорила Дана Медоуз: «Це не дивно, адже ті, хто отримує вигоду від системи в її теперішньому вигляді, активно протистоять змінам, які можуть цю вигоду зменшити. Все нове (включаючи людей, які це нове пропонують) система може ігнорувати, ізолювати, висміювати, ідеї та пропозиції замовчувати, аж до прямої заборони на публічні виступи та розповсюдження інформації. Система може все це подавити, причому не тільки в переносному сенсі, а й в прямому».
Повертаючись до нашого питання, ми висунемо гіпотезу, що належить далеко не нам - щоб змінити стан речей, потрібна якісна зміна свідомості переважної більшості людства. Коли зміниться свідомість, стане можливою і зміна структури, чи то пак, системи, і стане можливим втілення в життя рішень, що допоможуть врятувати наше майбутнє. До слова, більшість цих рішень, що стосуються всіх сфер людського існування, починаючи довкіллям та закінчуючи освітою, завдяки титанічним зусиллям вчених та практиків, про яких ми часто навіть не здогадуємось вже є готовими і тільки чекають на свою реалізацію.
І ось тут, нам хочеться згадати одне цікаве переконання, яке можна порівняти з п’ятим колесом, третьою ногою, чи костилем в руках цілковито здорової людини. Це переконання в тому, що «людина - слабке створіння. Вона не може нічого змінити». Попри сотні та тисячі спростувань цілком конкретних людей, воно лишається живішим за всіх живих, керуючи нашою діяльністю та керуючи нашим вибором. Спробуйте згадати, скільки разів ви щось не робили тільки тому, що це неможливо було зробити, а скільки разів ви ігнорували загальноприйняті переконання і все ж таки робили те, що неможливо зробити. Порівняйте результати і зізнайтеся собі: Невже те, що здається неможливим є таким вже й неможливим?
Все сказане вище, напряму стосується зміни свідомості. Ця задача видається нереальною тільки до того часу, поки ти не починаєш розуміти, що це можливо. Звісно, найважче прийняти і змінитися найперше самому. Звісно, важко вести поміркований спосіб життя у світі, яке з усіх сил підштовхує нас до бездумного споживання. Звісно, важко вірити у вищість нематеріальних цінностей, коли доводиться кожного дня ходити на роботу і заробляти собі на шматок хліба, одяг та виплату квартплати. Звісно, важко вірити в свої фактично необмежені можливості, коли починаючи з дитячого садочку, тобі намагаються популярно розтлумачити, що ти нічого не можеш без інших, і власне, нічого не вартуєш. Звісно, важко уявити, що ти щось можеш змінити, коли твоє улюблене місто руйнують на твоїх очах, а ти безсилий проти цього. Список можна продовжувати до нескінченності. Та чи варто? Ми живемо за цими переконаннями протягом всього свого життя. Але, ми більше не можемо жити за ними. В нас просто не лишилося часу.
Світ змінюється. Стрімко, й здається назавжди. Він просто не може бути більше таким, як раніше. І, якщо ми не хочемо, щоб нас переїхала електричка, запущена нами ж, ми повинні нарешті зробити вибір. Світ не буде чекати з черговим землетрусом, глобальним потеплінням чи зміною полюсів Землі. Варіантів не так багато: продовжувати леліяти вистражданий образ власної слабкості та обмеженості, що є таким чудесним виправданням нашої апатії та бездіяльності, чи викинути весь цей ментальний непотріб на смітник і прокинувшись від довгого-довгого сну, нарешті почати жити. Звучить надто просто? Що ж, всі геніальні речі є простими. Але - вирішувати вам. Світ змінюється, не забувайте про це.
Оновлення: Нас дуже цікавить ваше особисте сприйняття змін. Прохання поділитись ним тут http://earth-citizens.livejournal.com/6953.html
Світ змінюється. І це є цілком логічно, адже тисячі досліджень і просто здоровий глузд, показують: світ, з тою структурою і тим станом речей, які ми знаємо, добігає свого кінця. Причини не менш прозорі і зрозумілі: на фізично кінцевій планеті не виявилося необмежених ресурсів, філософія споживацтва призвела до швидкого виснаження і використання майже всіх наявних запасів, високий технологічний рівень за низького рівня розвитку психічних та духовних можливостей людини поставив нас обличчям до глобальної катастрофи, яка поки проявляє себе локально, втрата Бога залишила людину сам на сам з холодним, відчуженим світом, з системою, в якій вона в кращому разі виконує роль гвинтика, в гіршому - людського матеріалу, єдиного майже невичерпного ресурсу. З огляду на це, глобальна криза не є якоюсь дивиною чи несподіванкою, радше навпаки. І тут постає Питання: як далі бути? Сьогодні на нього шукають відповідь вже не тільки ейнверонменталісти та філософи з купкою небайдужих землян, а й уряди та всесвітні організації (див. Хартію землі, Порядок денний на ХХІ ст).
Проте, система чинить неймовірно потужний опір, захищаючи себе від знищення. Щоби це побачити, достатньо пригадати нещодавні приклади: суддю Сергія Зубкова, який наважився піти проти системи, чи намір уряду Німеччини побудувати кілька нових атомних електростанцій, після аварії на Фукусімі та заяву на камеру про анулювання подібних проектів. Система захищає і буде захищатися, адже це одна з їй найважливіших характеристик. Як говорила Дана Медоуз: «Це не дивно, адже ті, хто отримує вигоду від системи в її теперішньому вигляді, активно протистоять змінам, які можуть цю вигоду зменшити. Все нове (включаючи людей, які це нове пропонують) система може ігнорувати, ізолювати, висміювати, ідеї та пропозиції замовчувати, аж до прямої заборони на публічні виступи та розповсюдження інформації. Система може все це подавити, причому не тільки в переносному сенсі, а й в прямому».
Повертаючись до нашого питання, ми висунемо гіпотезу, що належить далеко не нам - щоб змінити стан речей, потрібна якісна зміна свідомості переважної більшості людства. Коли зміниться свідомість, стане можливою і зміна структури, чи то пак, системи, і стане можливим втілення в життя рішень, що допоможуть врятувати наше майбутнє. До слова, більшість цих рішень, що стосуються всіх сфер людського існування, починаючи довкіллям та закінчуючи освітою, завдяки титанічним зусиллям вчених та практиків, про яких ми часто навіть не здогадуємось вже є готовими і тільки чекають на свою реалізацію.
І ось тут, нам хочеться згадати одне цікаве переконання, яке можна порівняти з п’ятим колесом, третьою ногою, чи костилем в руках цілковито здорової людини. Це переконання в тому, що «людина - слабке створіння. Вона не може нічого змінити». Попри сотні та тисячі спростувань цілком конкретних людей, воно лишається живішим за всіх живих, керуючи нашою діяльністю та керуючи нашим вибором. Спробуйте згадати, скільки разів ви щось не робили тільки тому, що це неможливо було зробити, а скільки разів ви ігнорували загальноприйняті переконання і все ж таки робили те, що неможливо зробити. Порівняйте результати і зізнайтеся собі: Невже те, що здається неможливим є таким вже й неможливим?
Все сказане вище, напряму стосується зміни свідомості. Ця задача видається нереальною тільки до того часу, поки ти не починаєш розуміти, що це можливо. Звісно, найважче прийняти і змінитися найперше самому. Звісно, важко вести поміркований спосіб життя у світі, яке з усіх сил підштовхує нас до бездумного споживання. Звісно, важко вірити у вищість нематеріальних цінностей, коли доводиться кожного дня ходити на роботу і заробляти собі на шматок хліба, одяг та виплату квартплати. Звісно, важко вірити в свої фактично необмежені можливості, коли починаючи з дитячого садочку, тобі намагаються популярно розтлумачити, що ти нічого не можеш без інших, і власне, нічого не вартуєш. Звісно, важко уявити, що ти щось можеш змінити, коли твоє улюблене місто руйнують на твоїх очах, а ти безсилий проти цього. Список можна продовжувати до нескінченності. Та чи варто? Ми живемо за цими переконаннями протягом всього свого життя. Але, ми більше не можемо жити за ними. В нас просто не лишилося часу.
Світ змінюється. Стрімко, й здається назавжди. Він просто не може бути більше таким, як раніше. І, якщо ми не хочемо, щоб нас переїхала електричка, запущена нами ж, ми повинні нарешті зробити вибір. Світ не буде чекати з черговим землетрусом, глобальним потеплінням чи зміною полюсів Землі. Варіантів не так багато: продовжувати леліяти вистражданий образ власної слабкості та обмеженості, що є таким чудесним виправданням нашої апатії та бездіяльності, чи викинути весь цей ментальний непотріб на смітник і прокинувшись від довгого-довгого сну, нарешті почати жити. Звучить надто просто? Що ж, всі геніальні речі є простими. Але - вирішувати вам. Світ змінюється, не забувайте про це.
Оновлення: Нас дуже цікавить ваше особисте сприйняття змін. Прохання поділитись ним тут http://earth-citizens.livejournal.com/6953.html