Щось з цим світом негаразд, Маґда Фахсі
З 26 по 29 серпня у містечку Лювен-ля-Ньов (Louvain-la-Neuve) у Бельгії пройшов форум, присвячений напрацюванню конкретних вимірів для створення більш сталого світу: “Єдине людство, Єдина планета” (One People, One planet), який має стати постійною платформою для діалогу між державними інститутами, міжнародними організаціями, незалежними громадськими організаціями, підприємцями, студентами і громадянами про майбутнє нашої Землі.
З планетарної точки зору, чи можемо ми продовжувати жити в ситуації, коли 10% населення Землі володіє 80% її ресурсів? Учасники форуму в Лювен-ля-Ньові чітко відповіли: “Ні!”, не тільки тому, що нинішня система є нестабільною, але й через те, що вона приречена вести до подальшого соціального розмежування. Діагноз поставлений, справа за визначенням ліків. Як ми можемо звільнитися від сучасної системи росту і розвитку, яка базується на надмірному споживацтві, нерівному розподіленні добробуту, зростаючому забрудненні... і знайти їй заміну?
Роздуми над позитивною відповіддю були організовані містом Люван-ла-Нюв, Лювенським Католицьким Університетом (ULC) та НГО “Будинок сталого розвитку” (Maison du Développement Durable) у формі чотириденного форуму під назвою “Єдине людство, Єдина планета”. Чотири найголовніших теми що обговорювалися на форумі, об'єднуючи різні робочі столи і секції, були: спосіб нашого: 1) споживання; 2) управління та регуляції; 3) виробництва і 4) фінансування. “Як нам досягти сталого розвитку”?- це питання стало предметом довготривалих дискусій. Форум відвідувало близько 200 осіб щоденно.
У своїй промові на відкритті форуму Альберт Джакард (Albert Jacquard), французький генетик на пенсії і есеїст, добре знаний за захист ідей, пов'язаних з концепцією відмови від зростання, своїми поглядами близький до руху антиглобалістів, був навіть різкіший у своїй оцінці стану нашої планети: “Ми прямуємо до колективного самогубства. Ми, людські істоти, опанували засоби самознищення. Ви можете собі це уявити? Що сталося з нами? Ми всі хотіли бути багатшими і сильнішими за інших людей, ми хотіли перемогти інших. Це найголовніша наша помилка. Ми діємо так, ніби інші людськські істоти - лише перепони на нашому шляху. Але ми не можемо існувати одне без одного. Наша взаємодія з іншими - ось що робить нас людьми”.
Проте здається, що ситуація почала змінюватися. Все більше і більше людей по всьому світу починає усвідомлювати, що ми маємо більш ретельно дбати про довкілля, споживати менше енергії та води, змінювати моделі нашої поведінки. “Кілька років тому, - каже Ян Джонсон (Ian Johnson), генеральний секретар Римського клубу, - захід, схожий на форум “Одне людство, Одна планета” був би присвячений винятково проблемі довкілля. Сьогодні ми обговорюємо довкілля, але й фінанси, державне управління, зростання, енергетику, споживання... Це означає, що відбулося значне зрушення. Ми всі віримо у те, що щось з цим світом не гаразд”.
Усі учасники Форуму погодились з тим, що потрібно більше “зелених” робочих місць, “зеленого” зростання (green growth), лояльних до довкілля державних дій. “Спершу ми маємо відновити наші стосунки з природою”, - додає Ізабель Отіссьєр (Isabelle Autissier), морячка і президент WWF у Франції, -“Ми маємо жити в гармонії з природою. І виказувати більше солідарності. Але це неможливо зробити без демократії. Нав'язані зміни не можуть бути тривалими”.
Деяким учасникам здалося, що завдання стоїть значно ширше. “Це явна необхідність у новому способі існування світу”, - вважає Ян Джонсон. І цей новий посіб може означати відмову від нинішнього домінуючого англо-американського розуміння світу; розуміння, під яке Європа все більше підлаштовується. Чи означає це, що варто брати до уваги інші культури, інші способи мислення? Позиція Яна Джонсона наступна: “Впродовж наступних кількох років євро-азійський погляд може стати надзвичайно важливим, з більшим акцентом на чесне розподілення соціальних благ, на людство і на права глобальних громадян”. “Можливо ми, громадські організації маємо об'єднуватися з азійськими, латино-американськими і арабськими рухами”, - додає Тоні Лонґ (Tony Long), директор напрямку європейських стратегій у WWF.
Також, без сумніву, необхідна участь молодого покоління. Дивно, але, попри проведення форуму у приміщенні Лювенського Католицького Університету, студентів на ньому майже не було. Тут знаходился лише ті молоді люди з Міжнародного Об'єднаного Коледжу (UWC), що брали активну участь у роботі семінарів. Наприкінці чотириденного форуму вони зачитали створену ними Молодіжну Хартію Планети (Youth Planet Charter), акцентуючи на збільшенні розмаїття та відкритості.
“Ви говорите і думаєте про майбутні покоління, але знайте, що ті, хто буде тут за 50 років - це ми”, - сказав на форумі один зі студентів.
Олів'є де Шутер (Olivier De Schutter), спеціальний представник ООН із права на харчове забезпечення, виступив на захист інтеграції громадян у процес прийняття рішень: “Теперішня система базується на припущенні, що існує суверенність індивіда, вільний вибір людей, але все це міф. На їхній вибір впливає низка факторів, на кшталт реклами, мас-медіа... Індивідуальний вибір часто короткозорий у відношенні часу і простору: не враховується ані вплив на жителів іншої частини Землі, ані вплив на майбутні покоління. Політична система, успадкована від ХІХ століття, вже не годиться, її слід змінити. Громадяни та громадські організації мають бути більше включеними в політичний процес”.
Він з готовністю визнає, що політика - це компроміс між суперечливими інтересами, і посилення перемовин із громадським суспільством значно ускладнить процес прийняття рішень. Олів’є де Шутер не в змозі пояснити, яким чином активніша включеність громадян і громадських організацій гарантуватиме те, що інтереси інших людей та майбутніх поколінь братимуться до уваги. Головна концепція сьогодні - конкуренція, а не справедливе розподілення ресурсів і солідарність з іншими людьми.
Інакше кажучи, хоча всі учасники зійшлись на необхідсті зрушення в мисленні та в “культурі”, більшість розмов акцентувались на тому, яким чином змінити систему та її компоненти, як-от зростання, управління чи споживання. Ще Айнштайн колись сказав: “Ми не можемо вирішити проблему тим же способом мислення, який використовували при її створенні”. Йдеться не лише про зміну прарадигми зростання, споживання чи управління; йдеться про створення абсолютно нового мислення, мислення, що відкидає дух конкуренції та жадібності і бачить людство як єдине ціле.
Цей новий тип мислення вже існує і набирає обертів серед так званих культурних творців (Cultural Creatives). Цей термін ввели соціолог Пол Х. Рей (Paul H. Ray) та психолог Шері Рут Андерсон (Sherry Ruth Anderson), щоб описати людей, переважно у західному суспільстві, які розвивають альтернативний спосіб мислення та поведінки, породжують бажання жити більш економічно, екологічно та духовно збалансовано. Концепція була презентована у їхній книжці “Культурні творці: як 50 мільйонів людей змінюють світ” (The Cultural Creatives: How 50 Million People Are Changing the World).
Культурний творець бачить світ взаємопереплетеним та взаємопов'язаним; його поведінка характеризується автентичністю, ідеалізмом та включеною дією. Сутнісними цінностями для культурних творців є також альтруїзм, самореалізація і духовність. “Щоб мати реальний вплив на світові події, вони повинні відчувати, що вони не самотні і є частиною більшої групи”, - пояснює Вінсент Коммін (Vincent Commenne), який займався поширенням нового мислення у Бельгії. Об'єднавшись, ці, на сьогодні здебільшого ізольовані люди, могли б здійснити величезний вплив на шляху розвитку нашої планети.
В той же час, форуми на кшталт “Єдине Людство, Єдина Планета” є безперечно корисні, особливо, якщо мають продовження. Вони дають зрозуміти, що й інші люди поділяють ту ж саму турботу за долю планети.
тектс і фото - Маґда Фахсі джерело
переклад з англійської: Ганна Власюк і Андрій Мірошниченко