День сімсот восімсят три, запис двісці восімсят шісць: коні і люді...

[earl_maniac]

я знову не знаю, що відчувати. всередині якась спустошеність. "шаг влєва, шаг вправа - расстрєл". цей жахливий підвішений стан. і я знаю одне - не отримаю правдивої відповіді. принаймні зараз. якщо отримаю, то через багато-багато років. і можливо, це вже не матиме жодного значення. а коли отримаю, то що буде? навіть не знаю, чого хочу. але мені чомусь дуже важко. вже понад три місяці. і я не можу знайти спокою.
ще мене знову хочуть перекраяти. я чомусь думала, що хоч би друзі тебе сприймають таким, який ти є. бо їх вибирають, не створюючи ілюзій. мабуть. але знову пересвідчилася в тому, що ти справжній нікому не потрібен.