ігри разума
тіки вчора жалілася, шо не можу встати, а сьодні вот проснулась без будульника 8:19. великою мірою завдяки тому, шо мені в голові грала пісня марії шалайкевич. на словах "не дістать рукою днааа" я поняла, шо здорового востанавлівающого сна вже не получиця і лучче встать.
я вот вопше, коли працюю над чимось сірьозним і важним, то думки не дають спать. від пєрєвазбуждєнія треба вставать і рєзко шось писать або робить. мені, шоб трохи відволіктися від робочих думок і шоб вони встигли скластися цілісно, зараз дуже хочеться пилососити. але, боюсь, моїм сплящим руммейткам-красавіцам це не понравиця. того я поки шо попишу сюда.
а ше я вночі переставляла меблі в новій кімнаті. ну шоб всьо було па фєншую. дєвкі як побачать, шо я сама перетягнула той здаровий діван і шафу, то ахуєють. пару раз мусила перетягувать, шоб побачить, чи так як я хочу, получаєця. в мене нема того ...як його... об'ємно-просторового бачення. короче, геометрія в школі мені не сильно давалась. в мене завжди перевадало асоціативно-образне мислення. брать рулєтку і мірять, чи поміщається та чи інша мебля в той-то кут, я тож не збираюсь. того я тягала меблі, поки мої стереометричні уявлення не знайшли компромісу з реальним розміром кімнати і речей.
потім я пішла спать (фізична праця вона ж виснажує) і мені всю ночь активно снились якіта неспокійні сни. і вот я просинаюсь від того, шо в моїй голові душераздірающе волає солістка гурту соколи. такшо, психіка людська - то вам не булька з носа.
я вот вопше, коли працюю над чимось сірьозним і важним, то думки не дають спать. від пєрєвазбуждєнія треба вставать і рєзко шось писать або робить. мені, шоб трохи відволіктися від робочих думок і шоб вони встигли скластися цілісно, зараз дуже хочеться пилососити. але, боюсь, моїм сплящим руммейткам-красавіцам це не понравиця. того я поки шо попишу сюда.
а ше я вночі переставляла меблі в новій кімнаті. ну шоб всьо було па фєншую. дєвкі як побачать, шо я сама перетягнула той здаровий діван і шафу, то ахуєють. пару раз мусила перетягувать, шоб побачить, чи так як я хочу, получаєця. в мене нема того ...як його... об'ємно-просторового бачення. короче, геометрія в школі мені не сильно давалась. в мене завжди перевадало асоціативно-образне мислення. брать рулєтку і мірять, чи поміщається та чи інша мебля в той-то кут, я тож не збираюсь. того я тягала меблі, поки мої стереометричні уявлення не знайшли компромісу з реальним розміром кімнати і речей.
потім я пішла спать (фізична праця вона ж виснажує) і мені всю ночь активно снились якіта неспокійні сни. і вот я просинаюсь від того, шо в моїй голові душераздірающе волає солістка гурту соколи. такшо, психіка людська - то вам не булька з носа.