Незабутні Чернівці!!!
Це мала бути моя най-най нудніша мандрівка, але не тут то було))
Розказую все з початку: просила я всіх своїх друзів та знайомих скласти мені компанію в поїздці в Чернівці(їхала я туди по візу в Румунію). На жаль(чи тепер мабуть на щастя)), ніхто не зміг зі мною поїхати. От і купила собі квиточок і залізла в поїзд, думаючи, що то буде найсамотніша і найзанудніша мандрівка. Приїхала до Чернівців, пів 6 ранку.. ляпота)) гуляю ранішнім містом - воно чудове. Знайшла консульство і пішла шукати церкву (бо то вчора велике свято було). Ну тепер безпосередньо про візу: я була перша в черзі, тому без проблем пройшла. Працівниця консульства проглянула мої документи раз.. потім ще раз, а потім каже: потрібно оригінал запрошення в Румунію, інакше ми тебе не пускаємо! Я пояснюю, що в понеділок їду і мені терміново потрібно візу, і що оригінал impossible принести! вони кажуть - Ваші проблеми! Нехай ті румунці дзвонять нам і висилають то факсом, може ми і зробимо тобі візу. Допобачення, приходь на 2 годину.
пів 10 ранку... я йду вся в сльозах по місту. абідно.. реально .притащитися аж туди, щоб вони мені сказали соррі?
Проходжу повз Турецьку площу(є така в Чернівціях) і підходжу до хлопаки, який там сидить на лавочці, щоб запитатися де тут вай-фай є або якесь інтернет кафе. А він:
- А що тобі треба?
- Інтернет! і то терміново! - кажу я.
- В мене на нетбуці є. Сідай :)
От так і почалося наше знайомство)))
Ми з нам разом написали листа тому румунському представництву і все пояснили. Також написали мої телефони і те, що я в чужому місті і без нету. Сидимо, говоримо, сльовзи вже висохли і щира посмішка вже з мого лиця не сходила! І тут за кілька хвилин дзвонить мені Корнел з Румунії і каже, що він вислав їм факс, але вони трубку не беруть і він не може з ними поговорити, але буде їм надзвонювати. Каже, ен переживай - все буде круто! А_А_А)) Так класно було з ним поговорити - це моя перша телефонна розмова англійською))
Ок, не буду вам описувати прогодинно мій день, скажу лише таке: з Іваном(це той хлопака з нетбуком) я провела практично цілий день! Насправді дуже-дуже хороша людина! Шалено рада такому знайомству!
Він молодий підриємець - відкрив свою туристичну фірму. Щирий, добрий. розумний, комунікабельний, цікавий!!
Візу мені таки зробили, це так, до речі)) Причому зразу ж в той самий день))
тепер про те, чому Іван сидів на тій лавочці на площі: він забув ключі від офісу свого і чекав клієнта неподалік. Ну і тут з'явилася я... а решту ви знаєте)) Але ще один прикол в тому, що, коли Іван прийшов додому по ключі, він їх не знайшов - виявляється вони були з ним цілий день в кишені :)))
отак то доля розпорядилася з нашом знайомством :)
а ще я взяла переодстанній квиток до Львова - містика, нє?
Я думаю, це все через вчорашнє велике свято і через мої молитви :)
Вони таки були почуті :))
АААА :)))
скоро в Бухарест :)
Розказую все з початку: просила я всіх своїх друзів та знайомих скласти мені компанію в поїздці в Чернівці(їхала я туди по візу в Румунію). На жаль(чи тепер мабуть на щастя)), ніхто не зміг зі мною поїхати. От і купила собі квиточок і залізла в поїзд, думаючи, що то буде найсамотніша і найзанудніша мандрівка. Приїхала до Чернівців, пів 6 ранку.. ляпота)) гуляю ранішнім містом - воно чудове. Знайшла консульство і пішла шукати церкву (бо то вчора велике свято було). Ну тепер безпосередньо про візу: я була перша в черзі, тому без проблем пройшла. Працівниця консульства проглянула мої документи раз.. потім ще раз, а потім каже: потрібно оригінал запрошення в Румунію, інакше ми тебе не пускаємо! Я пояснюю, що в понеділок їду і мені терміново потрібно візу, і що оригінал impossible принести! вони кажуть - Ваші проблеми! Нехай ті румунці дзвонять нам і висилають то факсом, може ми і зробимо тобі візу. Допобачення, приходь на 2 годину.
пів 10 ранку... я йду вся в сльозах по місту. абідно.. реально .притащитися аж туди, щоб вони мені сказали соррі?
Проходжу повз Турецьку площу(є така в Чернівціях) і підходжу до хлопаки, який там сидить на лавочці, щоб запитатися де тут вай-фай є або якесь інтернет кафе. А він:
- А що тобі треба?
- Інтернет! і то терміново! - кажу я.
- В мене на нетбуці є. Сідай :)
От так і почалося наше знайомство)))
Ми з нам разом написали листа тому румунському представництву і все пояснили. Також написали мої телефони і те, що я в чужому місті і без нету. Сидимо, говоримо, сльовзи вже висохли і щира посмішка вже з мого лиця не сходила! І тут за кілька хвилин дзвонить мені Корнел з Румунії і каже, що він вислав їм факс, але вони трубку не беруть і він не може з ними поговорити, але буде їм надзвонювати. Каже, ен переживай - все буде круто! А_А_А)) Так класно було з ним поговорити - це моя перша телефонна розмова англійською))
Ок, не буду вам описувати прогодинно мій день, скажу лише таке: з Іваном(це той хлопака з нетбуком) я провела практично цілий день! Насправді дуже-дуже хороша людина! Шалено рада такому знайомству!
Він молодий підриємець - відкрив свою туристичну фірму. Щирий, добрий. розумний, комунікабельний, цікавий!!
Візу мені таки зробили, це так, до речі)) Причому зразу ж в той самий день))
тепер про те, чому Іван сидів на тій лавочці на площі: він забув ключі від офісу свого і чекав клієнта неподалік. Ну і тут з'явилася я... а решту ви знаєте)) Але ще один прикол в тому, що, коли Іван прийшов додому по ключі, він їх не знайшов - виявляється вони були з ним цілий день в кишені :)))
отак то доля розпорядилася з нашом знайомством :)
а ще я взяла переодстанній квиток до Львова - містика, нє?
Я думаю, це все через вчорашнє велике свято і через мої молитви :)
Вони таки були почуті :))
АААА :)))
скоро в Бухарест :)