more and more
аби болісно не розриватися між морем і містом-архитипом - наскрізно крізь Львів і Одесу:
різнобарвне начиння рюкзаків, пошерхлі сторінки віршів Жадана і Бродського, торговці старими пожовклими світлинами поблиз площі Ринок, солодке вино і холодна підлога маленького помешкання у центрі, де у вікнах навпроти чоловік з руками кольору холодного молока палить цигарки, одну за одною.
потім шумовиння потягових балачок, гостре світло ліхтарів при зупинках, вологий вітер з моря, собаки та коти всіх кольорів - жоден з котрих не їсть моєї для них же завбачливо купленої ковбаси, шахи текілою, гіркий цигарковий дим і невеличка затишна кнайпа, де пахне свіжою рибою, а у шибках - симбіоз людей, ліхтарів й хвиль.
один
два
три-чотири
п8ять-шість
сім
вісім
дев8ять
і з кожним днем все важче і важче повірити, що є щось ліпше аніж чоловічі руки й море.