полковники. рани. діти.
полковники пишуть тобі листи
мов Всевишньому
прохаючи про сніг, гарячу воду у кранах і дешеві лимони
а ти - мовчиш
бо ви з маркесом колись пили портвейн. пляшку на двох.
на скрипких дерев8яних сходах
спустошеного будинку-самітника.
з виколотими очиcьками-шибками.
полковники пишуть тобі листи
а ти - мовчиш
бо не маєш ні чорнил, ні совісті.
таким як ти не можна змінювати світ.
* * *
рани загоюються так
ніби засипають галасливі діти.
довготривало, важко, тихо.
сідаєш на краєчок ліжка,
розповідаєш їм казки,
торкаєшся скуйовдженого волосся
правиш смугасту ковдру
вимикаєш світло
лиш один сухий скрип половиці...
порух крил жовтоокого крука
і тиша тріщить під ногами, мов тонка крига.
діти - налякано плачуть. рани - кровоточать смолою.