жінки, метро і папір

[dzvinka_autumn]

це листя падає надто відверто
і як на мене досить невміло
як погано зіграні театральні смерті
за рампою з неба осіннього світла
(с)




в метро. жінки, якщо на них дивитись згори вниз, мають довгі, попелясті вії. густі. а, коли вони підіймають на тебе очі. то очі в них глибокі-глибокі. і гарячі. в них можна потонути, якщо ненароком туди впасти. або обпіктися.
а коли жінки знімають шарфи, сорочки, шуби, пальта то у них біла, мов папір, шкіра. здається, що от-от і вона розіллється молоком в повітрі. коли шия і плечі оголені. кожна родимка - то на щастя. так кажуть. цікаво... у мене в метро теж очі глибокі? а шкіра теж біла?

От як сумно.
може ми зовсім не такі як хочеться бути.
може, листи і звертання - зовсім не до нас.
можливо то лиш іллюзія?
Тоді краще я піду спати. а завтра набудую нових іллюзій.
Добраніч.