Різні палітурки, різні сторінки...
Пишу і пишу. Коли сидиш вдома і єдне, що гріє, це візерунчасте горнятко і телефонна трубка час від часу, то залишається лиш писати.
Щойно прокинувшись, я продовжую реорганізацію моєї міні-бібліотеки.
Кругом мене різні-різні книжки. Мої. На певні періоди життя улюблені. І не дуже. Але рідні. У м’яких, різнобарвних палітурках. Кожна з них - жива. Мов людина. Мов загублена нотатка. Можлива проста якась. Дурна. На холодильник “Буду вдома о сьомій. Цьом.” Але щось-то воно означало...
Так-с. Міцний чай з лимоном. Щойно відкрита банка згущеного молока. І книжки. Головне не користуватися методами Бонда. Не змішувати. Не зтрушувати. Вперед.
Дзвінка Матіяш "Роман про батьківщину"
"...дивляться в небо чекають що буде сніг як у різдвяну ніч лапатий смішний як вата і в снігу все буде видно фари автомобілів яскраві світло ліхтарів очі людей блискучі..."
"вени червоні а губи сині треба рятувати вашого сина нехай підпише потрібні папери зачиняються двері відчиняються двері гастроном аптека подвійна доза закушую губи ковтаю сльози вікон обличчя будинків спини не було у матері жодного сина у сестри не було жодного брата дружина сама лягала спати холодно дуже у нашій кімнаті нашим котам перебито лапи наші собаки на місяць виють наші пташки полетіли у вирій..."
Іра Цілик "Післявчора"
«- Нащо ти просиш? Тобі не соромно?
- Не соромно, - дівчинка спокійно дивилася і почухувала волосся під шапкою.
- А я щойно зробила боляче одній дуже хорошій людині, - сказала Кіра і полізла за гаманцем.
- І тобі не соромно? - спитала дівчинка і засміялася.
- Не соромно, - відповіла Кіра і заплакала, а потім дала дівчинці п’ять гривень»
Аліса в Дивокраї Льюіс Керролл
"Немає жодного сенсу тарабанити, - сказав лакей, - і то з двох причин. Перша: я по той бік дверей, що і ти..."
"Если в мире все бессмысленно,-сказала Алиса,- что мешает выдумать какой-нибудь смысл?"
Електронка: http://lib.ru/CARROLL/alisa_zah.txt
"Цвєтка і її я" Таня Малярчук
" - Слухай, - каже мені Цвєтка, - коли я буду стара, я сидітиму у великій кімнаті з великим відчиненим вікном і, загорнута в плед, гратиму на піаніно.
- Ти не вмієш грати на піаніно.
- Коли буду стара, навчусь.
- Куди ти зібралась? - знов питаю я. - В Нову Зеландію?
- Можливо, - загадково відповідає Цвєтка. В неї такий голос, який каже мені: виростеш і все зрозумієш.
Я росту все далі, вже вища за кущі і дерева, але розумію не більше, ніж розуміла тоді..."
Електронка: http://www.potyah76.org.ua/author/?a=80
"Над пропастью во ржи" Дж.Д. Сэлинджер
"Я себе представил, как маленькие ребятишки играют вечером в огромном поле, во ржи. Тысячи малышей, и кругом - ни души, ни одного взрослого, кроме меня. А я стою на самом краю скалы, над пропастью, понимаешь? И мое дело - ловить ребятишек, чтобы они не сорвались в пропасть. Понимаешь, они играют и не видят, куда бегут, а тут я подбегаю и ловлю их, чтобы они не сорвались. Вот и вся моя работа. Стеречь ребят над пропастью во ржи. Знаю, это глупости, но это единственное, чего мне хочется по-настоящему. Наверно, я дурак."
Електронка: http://www.lib.ru/SELINGER/sel_1.txt
Щойно прокинувшись, я продовжую реорганізацію моєї міні-бібліотеки.
Кругом мене різні-різні книжки. Мої. На певні періоди життя улюблені. І не дуже. Але рідні. У м’яких, різнобарвних палітурках. Кожна з них - жива. Мов людина. Мов загублена нотатка. Можлива проста якась. Дурна. На холодильник “Буду вдома о сьомій. Цьом.” Але щось-то воно означало...
Так-с. Міцний чай з лимоном. Щойно відкрита банка згущеного молока. І книжки. Головне не користуватися методами Бонда. Не змішувати. Не зтрушувати. Вперед.
Дзвінка Матіяш "Роман про батьківщину"
"...дивляться в небо чекають що буде сніг як у різдвяну ніч лапатий смішний як вата і в снігу все буде видно фари автомобілів яскраві світло ліхтарів очі людей блискучі..."
"вени червоні а губи сині треба рятувати вашого сина нехай підпише потрібні папери зачиняються двері відчиняються двері гастроном аптека подвійна доза закушую губи ковтаю сльози вікон обличчя будинків спини не було у матері жодного сина у сестри не було жодного брата дружина сама лягала спати холодно дуже у нашій кімнаті нашим котам перебито лапи наші собаки на місяць виють наші пташки полетіли у вирій..."
Іра Цілик "Післявчора"
«- Нащо ти просиш? Тобі не соромно?
- Не соромно, - дівчинка спокійно дивилася і почухувала волосся під шапкою.
- А я щойно зробила боляче одній дуже хорошій людині, - сказала Кіра і полізла за гаманцем.
- І тобі не соромно? - спитала дівчинка і засміялася.
- Не соромно, - відповіла Кіра і заплакала, а потім дала дівчинці п’ять гривень»
Аліса в Дивокраї Льюіс Керролл
"Немає жодного сенсу тарабанити, - сказав лакей, - і то з двох причин. Перша: я по той бік дверей, що і ти..."
"Если в мире все бессмысленно,-сказала Алиса,- что мешает выдумать какой-нибудь смысл?"
Електронка: http://lib.ru/CARROLL/alisa_zah.txt
"Цвєтка і її я" Таня Малярчук
" - Слухай, - каже мені Цвєтка, - коли я буду стара, я сидітиму у великій кімнаті з великим відчиненим вікном і, загорнута в плед, гратиму на піаніно.
- Ти не вмієш грати на піаніно.
- Коли буду стара, навчусь.
- Куди ти зібралась? - знов питаю я. - В Нову Зеландію?
- Можливо, - загадково відповідає Цвєтка. В неї такий голос, який каже мені: виростеш і все зрозумієш.
Я росту все далі, вже вища за кущі і дерева, але розумію не більше, ніж розуміла тоді..."
Електронка: http://www.potyah76.org.ua/author/?a=80
"Над пропастью во ржи" Дж.Д. Сэлинджер
"Я себе представил, как маленькие ребятишки играют вечером в огромном поле, во ржи. Тысячи малышей, и кругом - ни души, ни одного взрослого, кроме меня. А я стою на самом краю скалы, над пропастью, понимаешь? И мое дело - ловить ребятишек, чтобы они не сорвались в пропасть. Понимаешь, они играют и не видят, куда бегут, а тут я подбегаю и ловлю их, чтобы они не сорвались. Вот и вся моя работа. Стеречь ребят над пропастью во ржи. Знаю, это глупости, но это единственное, чего мне хочется по-настоящему. Наверно, я дурак."
Електронка: http://www.lib.ru/SELINGER/sel_1.txt