Eurotrip. День 1 і 2. Польша (Катовіце, Освенцим)
Весною запланував Євро турне по країнам Східної Європи. В список потрапили: Польща, Словенія, Угорщина, Чехія та Австрія. Більше 2 місяців пропрацьовувався маршрут, бронювались хостели та отримувалися візи. Найбільшою проблемою виявилось бронювання хостелів, адже для отримання візи необхідно мати 100% проплату всіх костелів. Тому доводилось напряму зв’язуватись з кожним костелом через мейл , а оскільки їх було чимало, то завдання виявилось не легким.
Візу отримував у Лондоні в Польському консульстві, зайняв цей процес 2 тижні. Як виявилося вже пізніше її можна було отримати і без власної присутності, просто надіславши всі документи поштою.
Зранку 29-го травня я і 2 моїх супутників Ваня і Андрій вирушили в дорогу. Спочатку на потязі до Бірмінгему. Тут одразу ж почались пригоди… Доїхавши до Шрусбері потяг поїхав не на південь до Бірмінгему, а на північ до Крю. Оголосили що з технічних причин доїдемо тільки до Вулверхемптона, а потім вже тільки до Бірмінгема з пересадкою. Ну оскільки часу було ще дуже багато то проблем це нам не причинило. Доїхавши до аеропорту пройшли всі необхідні процедури, в зоні Дюті-фрі познайомилися з приємною словачкою, яка нині живе в Чехії. Жінка років сорока підбігла до нас з питанням на українській, як їй потрапити на рейс до Катовіцеі на які ворота. Справа в тому, що англійською вона зовсім не володіла, а вивісок іншими мовами в аеропорту не було. Вже пізніше ми дізналися що вивчала українську вона в школі. До речі українська словачки Віри була на порядок краще нашого прем’єр-міністра.
Летіли ми лоукостом Ryanair, віддав за квиток 21 фунт, для порівняння потяг до аеропорту приблизо 14 фунтів.
2.5 години польоту і ми спускаємось на польську землю. Пройшовши митний контроль (дуже швидко) попрощались з Вірою і вирушили до виходу де нас вже чекали Іра і Фомка, які на 2 години раніше прилетіли з Києва.
З аеропорту одразу вирушили до хостелу, яких знаходився зовсім поруч із залізничним вокзалом і автостанцією.
Хостел виявився прекрасним, враховуючи ціну, персонал знав англійську мову й допоміг замовити піццу. А ще дівчина на рецепції розповіла що завтра (30 травня) у них велике свято і нічого працювати не буде.
30 травня. День другий
Вдосталь виспавшись з самого ранку вирушили до Освенцима.
Помінявши гроші, знайшли автостанцію радянського типу, де нам з горем пополам пояснили коли і де буде наш автобус. На вулиці накрапував не поганий дощик.
Годинна дорога розтягнулася мало не на 2 години, тому що автобус потрапив в пробку, через ходу паломників до свята «Сіаво Бони» - що воно таке не знаю але щось католицьке.
В Освенцимі відвідали 2 концтабори Біркенау (Аушвіц ІІ) і Аушвіц (Аушвіц І)
Писати щось про дані місця потреби немає, тому викладу просто невеликий фотозвіт.
Auschwitz II - Birkenau
Між двома таборами курсував безкоштовний автобус
Чекаємо автобус
Auschwitz I
Миски і кружки відбиралися при прибутті, в основному переплавлялися
Взуття, це лише 10 частина того, що в в музеї
Після відвідання музеїв вирушили до прекрасного кафе де за копійки наїлися досхочу, рекомендую.
Дорога назад виявилась проблемною. Просидівши більше години на автобусній зупинці виявилось що наш автобус скасували, тому ми вимушені були чекати ще майже годину і лише потім поїхали до Тихого, який на півшляху до Катовіце. Об’їхавши всю волость доїхали до Тихого, де нам сказали що в них автобуси на Катовіце не ходять взагалі, але порадили залізницю. Купивши квитки вийшли на платформу, під’їхав потяг, дівчина на платформі сказала що саме на Катовіце. Зайшли в потяг і були здивовані купешками на такій відстані. Розклались у вільному купе, та вирішили уточнити коли нам виходити але місцеві кажуть що це не той потяг, лише дивом ми не поїхали на південь, двері вже були зачинені (автоматичні замки)і лише те що біля нашого вагону був черговий нас врятувало.
Через пару хвилин ми вже їхали собакою до потрібного міста.
В Катовіце
В Катовіце вже було темно. Тому прогулявшись по місту, повечерявши вирушили до автостанції де нас вже чекав наш автобус. Попереду чекала довга дорога на Братиславу автобусом Polski Bus, який попри дешевизну, наявність wi-Fi і зручними сидіннями виявився не дуже зручним, місця в ногах не було зовсім враховуючи рюкзак, в автобусі була спека…
Далі буде...
P.S. Писати буду по можливості та за допомогою Ірини, зараз зайнятий дипломом, але буду старатися хоча б раз в тиждень писати) Як завжди чекаю коментарів та відгуків
Візу отримував у Лондоні в Польському консульстві, зайняв цей процес 2 тижні. Як виявилося вже пізніше її можна було отримати і без власної присутності, просто надіславши всі документи поштою.
Зранку 29-го травня я і 2 моїх супутників Ваня і Андрій вирушили в дорогу. Спочатку на потязі до Бірмінгему. Тут одразу ж почались пригоди… Доїхавши до Шрусбері потяг поїхав не на південь до Бірмінгему, а на північ до Крю. Оголосили що з технічних причин доїдемо тільки до Вулверхемптона, а потім вже тільки до Бірмінгема з пересадкою. Ну оскільки часу було ще дуже багато то проблем це нам не причинило. Доїхавши до аеропорту пройшли всі необхідні процедури, в зоні Дюті-фрі познайомилися з приємною словачкою, яка нині живе в Чехії. Жінка років сорока підбігла до нас з питанням на українській, як їй потрапити на рейс до Катовіцеі на які ворота. Справа в тому, що англійською вона зовсім не володіла, а вивісок іншими мовами в аеропорту не було. Вже пізніше ми дізналися що вивчала українську вона в школі. До речі українська словачки Віри була на порядок краще нашого прем’єр-міністра.
Летіли ми лоукостом Ryanair, віддав за квиток 21 фунт, для порівняння потяг до аеропорту приблизо 14 фунтів.
2.5 години польоту і ми спускаємось на польську землю. Пройшовши митний контроль (дуже швидко) попрощались з Вірою і вирушили до виходу де нас вже чекали Іра і Фомка, які на 2 години раніше прилетіли з Києва.
З аеропорту одразу вирушили до хостелу, яких знаходився зовсім поруч із залізничним вокзалом і автостанцією.
Хостел виявився прекрасним, враховуючи ціну, персонал знав англійську мову й допоміг замовити піццу. А ще дівчина на рецепції розповіла що завтра (30 травня) у них велике свято і нічого працювати не буде.
30 травня. День другий
Вдосталь виспавшись з самого ранку вирушили до Освенцима.
Помінявши гроші, знайшли автостанцію радянського типу, де нам з горем пополам пояснили коли і де буде наш автобус. На вулиці накрапував не поганий дощик.
Годинна дорога розтягнулася мало не на 2 години, тому що автобус потрапив в пробку, через ходу паломників до свята «Сіаво Бони» - що воно таке не знаю але щось католицьке.
В Освенцимі відвідали 2 концтабори Біркенау (Аушвіц ІІ) і Аушвіц (Аушвіц І)
Писати щось про дані місця потреби немає, тому викладу просто невеликий фотозвіт.
Auschwitz II - Birkenau
Між двома таборами курсував безкоштовний автобус
Чекаємо автобус
Auschwitz I
Миски і кружки відбиралися при прибутті, в основному переплавлялися
Взуття, це лише 10 частина того, що в в музеї
Після відвідання музеїв вирушили до прекрасного кафе де за копійки наїлися досхочу, рекомендую.
Дорога назад виявилась проблемною. Просидівши більше години на автобусній зупинці виявилось що наш автобус скасували, тому ми вимушені були чекати ще майже годину і лише потім поїхали до Тихого, який на півшляху до Катовіце. Об’їхавши всю волость доїхали до Тихого, де нам сказали що в них автобуси на Катовіце не ходять взагалі, але порадили залізницю. Купивши квитки вийшли на платформу, під’їхав потяг, дівчина на платформі сказала що саме на Катовіце. Зайшли в потяг і були здивовані купешками на такій відстані. Розклались у вільному купе, та вирішили уточнити коли нам виходити але місцеві кажуть що це не той потяг, лише дивом ми не поїхали на південь, двері вже були зачинені (автоматичні замки)і лише те що біля нашого вагону був черговий нас врятувало.
Через пару хвилин ми вже їхали собакою до потрібного міста.
В Катовіце
В Катовіце вже було темно. Тому прогулявшись по місту, повечерявши вирушили до автостанції де нас вже чекав наш автобус. Попереду чекала довга дорога на Братиславу автобусом Polski Bus, який попри дешевизну, наявність wi-Fi і зручними сидіннями виявився не дуже зручним, місця в ногах не було зовсім враховуючи рюкзак, в автобусі була спека…
Далі буде...
P.S. Писати буду по можливості та за допомогою Ірини, зараз зайнятий дипломом, але буду старатися хоча б раз в тиждень писати) Як завжди чекаю коментарів та відгуків