Eurotrip 2014. День 5. Мальта: Мдіна, Dingli Cliffs, Blue Grotto
Прокинулись ми вже на Мальті)) Вирушили снідати, тут була відпрацьована технологія шведського столу. Так 4 з нас снідали внизу біля рецепції, був шведський стіл, пятому ж приносили сніданок в кімнату, кожний по трохи.
Прямо навпроти готелю була одна з набережних Сліми. Не дивлячись на сонядну погоду, пориви вітру були доволі значними, тому море було неспокійне. Цього ранку вирушили їхати в старинне місто Мдіна. Ознайомившись з розкладом автобусу, виявилось, що маєм ще час погуляти на набережній. Там зустріли жінку з Чехії, мило з неї поспілкувались. Розказала свою долю та порадила цікаві місця, та пляжі, висловила підтримку нашим військовим.
Мдіна - закрите місто, гарна погода, чисті вулички, та абсолютно нові види і культура просто нас вражала, до цього з таким не стикались, тому все було в новинку. Мдіна знаходить в центі Мальти - це закрите місто, ввечері воно закривається повністю, розташоване поруч з іншим містом Рабат, по суті одне переходить в інше, але їх розділяє рів, і стіни Мдіни.
Вїздна брама в Місто
Класична архітектура на острові
Центральна вулиця Мдіни
Храм на території Мдіни
Всередині храму
Вид з оглядового майданчика Мдіни
На території Мдіни
Звичайна вуличка Мальти
Присіли відпочити, заодно поруч погойдались на качельках
Мдіна склала приємні враження, погода додавала фарб в цю прогулянку. Машини в цьому місті ледь розвертались на вузеньких вуличках. Тут вперше знайшли цитрусові, чи то були мандарини, чи апельсини так і не зрозуміли, висіли височенько, але радувало, що виглядали, як стиглі, була надія, що ми ще їх зустрінемо, перетнувши місто вийшли на оглядовий майданчик, з якого було досить непогано видно острів, практично до Валлетти (чи може то був Сент-Джуліанс, Сліма чи то Пачвіль). Нагулявшись купили сувенірів у старої бабці, тут ми вже було і пожаліли, що звернулися до неї. Справа в тому, що вирішили, як і завжди по максимуму платити карткою. Провівши карткою, оплату не провело, і бабця почала телефонувати, виясняти проблему, причому у неї був такий тік, що було враження, що вона, що її кінець може настати любої хвилини. Промучившись з 20 хвилин, все таки вдалось розплатитись, але вже вийшовши з магазину і практично з міста, зрозуміли, що хитра бабуля ще й картку не віддала. Благо повернувшись до магазину вдалося знайти пропажу.
Далі погулявши трохи на зупинці, пофотографувались на фоні пальм взимку, вирушили до Дінглі.
Вид на море і Дінглі дуже нагадував види в Ірландії
Оглядовий майданчик знаходиться прямо біля зупинки, погода ніяк не давала знати, що на дворі грудень
Трошки поспівали і позаряджали на свіжому повітрі
Отакі кактуси були всюди, вздовж дороги, в містах і на пляжах
Вид на Дінглі з набережної
Гуляючи вздовж набережної помітили, ще й якусь обсерваторію, на заборі якої значилось, що вона має доволі значне електромагнітне випромінювання
Пройшовши далі потрапили до церквушки, там біля неї було чимало лавок, для простої медитації, може по фото ви не побачити нічого незвичного, але місце реально заспокоювало і занурювало в якісь глобальні і серйозні роздуми
Від Дінглі вирушили Blue Grotto.
Як виявилось вже набагато пізніше, наша прогулянка Blue Grotto виявилась не повною ми просто не побачили величезної арки, про яку навіть не догадувались, її лише в Валлетті помітили на магнітах.
Вид з зупинки автобуса
Мальтійські коти, бігали повсюди, нічим особливим вони не відрізнялись, але чи то співпадіння, чи то справді характерна особливість, але над верхньою губою були чорні п'ятна, наче як вусики лідера Націонал-соціалістичної німецької робочої партії
Власне сам Голубий грот, взимку в ньому не було лодочок, оскільки море штормило, і явно був не сезон, хоча, для нас було дуже тепло
На берегу Середземного моря
Вид на острів напроти Мальти в промінні сонця
Щоб пролізти далі довелось трохи промочити ногу, тут же ми попробували воду на дотик, виявилось, що вона набагато тепліша ніж ми очікували
Радість розпирає
Назад повертались з пересадкою в аеропорту, де очікуючи автобуса, трохи посиділи в інтернеті, впіймавши халявний WiFi.
Ввечері ж вже їли сало в нашому номері. Та жалкували, що немає можливості приготувати, щось поїсти.
Після з Белею і Толяном вирушили прогулятися Слімою, заодно вирішити проблеми з автобусом наступного дня.
На набережній
Вид на Сліму
Вид на нічну Валлетту
Сліма
Далі буде...
Прямо навпроти готелю була одна з набережних Сліми. Не дивлячись на сонядну погоду, пориви вітру були доволі значними, тому море було неспокійне. Цього ранку вирушили їхати в старинне місто Мдіна. Ознайомившись з розкладом автобусу, виявилось, що маєм ще час погуляти на набережній. Там зустріли жінку з Чехії, мило з неї поспілкувались. Розказала свою долю та порадила цікаві місця, та пляжі, висловила підтримку нашим військовим.
Мдіна - закрите місто, гарна погода, чисті вулички, та абсолютно нові види і культура просто нас вражала, до цього з таким не стикались, тому все було в новинку. Мдіна знаходить в центі Мальти - це закрите місто, ввечері воно закривається повністю, розташоване поруч з іншим містом Рабат, по суті одне переходить в інше, але їх розділяє рів, і стіни Мдіни.
Вїздна брама в Місто
Класична архітектура на острові
Центральна вулиця Мдіни
Храм на території Мдіни
Всередині храму
Вид з оглядового майданчика Мдіни
На території Мдіни
Звичайна вуличка Мальти
Присіли відпочити, заодно поруч погойдались на качельках
Мдіна склала приємні враження, погода додавала фарб в цю прогулянку. Машини в цьому місті ледь розвертались на вузеньких вуличках. Тут вперше знайшли цитрусові, чи то були мандарини, чи апельсини так і не зрозуміли, висіли височенько, але радувало, що виглядали, як стиглі, була надія, що ми ще їх зустрінемо, перетнувши місто вийшли на оглядовий майданчик, з якого було досить непогано видно острів, практично до Валлетти (чи може то був Сент-Джуліанс, Сліма чи то Пачвіль). Нагулявшись купили сувенірів у старої бабці, тут ми вже було і пожаліли, що звернулися до неї. Справа в тому, що вирішили, як і завжди по максимуму платити карткою. Провівши карткою, оплату не провело, і бабця почала телефонувати, виясняти проблему, причому у неї був такий тік, що було враження, що вона, що її кінець може настати любої хвилини. Промучившись з 20 хвилин, все таки вдалось розплатитись, але вже вийшовши з магазину і практично з міста, зрозуміли, що хитра бабуля ще й картку не віддала. Благо повернувшись до магазину вдалося знайти пропажу.
Далі погулявши трохи на зупинці, пофотографувались на фоні пальм взимку, вирушили до Дінглі.
Вид на море і Дінглі дуже нагадував види в Ірландії
Оглядовий майданчик знаходиться прямо біля зупинки, погода ніяк не давала знати, що на дворі грудень
Трошки поспівали і позаряджали на свіжому повітрі
Отакі кактуси були всюди, вздовж дороги, в містах і на пляжах
Вид на Дінглі з набережної
Гуляючи вздовж набережної помітили, ще й якусь обсерваторію, на заборі якої значилось, що вона має доволі значне електромагнітне випромінювання
Пройшовши далі потрапили до церквушки, там біля неї було чимало лавок, для простої медитації, може по фото ви не побачити нічого незвичного, але місце реально заспокоювало і занурювало в якісь глобальні і серйозні роздуми
Від Дінглі вирушили Blue Grotto.
Як виявилось вже набагато пізніше, наша прогулянка Blue Grotto виявилась не повною ми просто не побачили величезної арки, про яку навіть не догадувались, її лише в Валлетті помітили на магнітах.
Вид з зупинки автобуса
Мальтійські коти, бігали повсюди, нічим особливим вони не відрізнялись, але чи то співпадіння, чи то справді характерна особливість, але над верхньою губою були чорні п'ятна, наче як вусики лідера Націонал-соціалістичної німецької робочої партії
Власне сам Голубий грот, взимку в ньому не було лодочок, оскільки море штормило, і явно був не сезон, хоча, для нас було дуже тепло
На берегу Середземного моря
Вид на острів напроти Мальти в промінні сонця
Щоб пролізти далі довелось трохи промочити ногу, тут же ми попробували воду на дотик, виявилось, що вона набагато тепліша ніж ми очікували
Радість розпирає
Назад повертались з пересадкою в аеропорту, де очікуючи автобуса, трохи посиділи в інтернеті, впіймавши халявний WiFi.
Ввечері ж вже їли сало в нашому номері. Та жалкували, що немає можливості приготувати, щось поїсти.
Після з Белею і Толяном вирушили прогулятися Слімою, заодно вирішити проблеми з автобусом наступного дня.
На набережній
Вид на Сліму
Вид на нічну Валлетту
Сліма
Далі буде...