(no subject)
В дитинстві будучи зовсім наївною дурочкою, я мріяла жити в блокбастері. Тоді не вистачало мені якогось пригодницького шарму в моєму житті. Тепер сижу і думаю, що накликала на себе біду. Батьки виконували функцію захисту на 5 + , оберігаючи фантазьорку від всякої екзогенної єрунди. Дитинству завжди приходить кінець, піднімається занавєс і ми попадаємо з інфантильного "шоу Трумана" в реальний неконтрольований світ з усіма його гмо, війнами, хворобами, придурками. Живемо і ахуєваємо. Щодня.
За 24 роки в мене з'явилось кілька правил, щоб не з'їхати з глузду і жити повноцінним життям, або хоча б не звертати уваги на деякі проблеми.
Але це стає знов дуже важко. І ніби все влаштовує мене , але не вистачає якогось "прозаку", від людей. Я така соціопатка, ігнорую половину знайомих, після зустрічей з якими в мене повна порожнеча всередині. Цікаво це я така одна?!
За 24 роки в мене з'явилось кілька правил, щоб не з'їхати з глузду і жити повноцінним життям, або хоча б не звертати уваги на деякі проблеми.
Але це стає знов дуже важко. І ніби все влаштовує мене , але не вистачає якогось "прозаку", від людей. Я така соціопатка, ігнорую половину знайомих, після зустрічей з якими в мене повна порожнеча всередині. Цікаво це я така одна?!