Етнограф М. Номис опублікував перший в українській етнографічній науці ряд приказок і прислів'їв, що були широко розповсюджені у українців, серед них такі:
- «Тату, тату, лізе чорт у хату» - «Дарма, аби не москаль».
- Ти москаля в двері, а він у вікно лізе.
- Коли чорт та москаль що вкрали, то поминай як звали.
- На вовка промовка, а москаль кобилу вкрав.
- З москалем дружи, а камінь за пазухою держи.
- Хоч убий москаля, та він зуби вискаля.
- Москаль на сльози не вдаря.
- Варив чорт з москалем пиво, та й солод у чорта пропав.
- Казав москаль право, та й збрехав браво.
- У москаля на грош амуніції, на десять амбіції.
- Москаль як ворона, та хитріший за чорта.
- Чорзнащо в лаптях, та й то москаль.
- Москаль ликом чваниться й кожному під ніс з ним пхається.
- Москва на злиднях збудована, та й злиднями годована.
- Хоч добрий чоловік, та москаль.
- Москаль зна дорогу, та питається.
- «Щоб ти зозулі не чув» (каже баба). - «Мне и удод закуетъ» (одріка москаль)
- Мутить як у селі Москаль
- Не впадає москаля дядьком звати, а все дядюшка.
- Московський час, як жидівський зараз.