(no subject)

[dumalka_mala]

 В далекому 2004 році я вчилася в Дрездені. Моя група була ну просто мульті-культі. І був серед нас один японець, якого звати Руі. І як сьогодні пам"ятаю, що як він хотів інтегруватися у звички та традиції європейських народів і як це йому важко вдавалося, бо який би старанний він не був, але говорити по-німецьки йому було дуууже важко. Ще десь рік після того курсу, ми активно переписувались і він мені писав, як знайшов у Токіо російський ресторан і як куштував український борщ у себе в Токіо у тому ресторані. І що все те йому дуже смакувало. В Дрездені Руі здавався усім трохи набридливим, ввічливо і терпляче відповідати на його питання вдавалося мені і ще одній швейцарці Лаурі. То, напевно, були місяці, де я мала змогу найактивніше з кимось з Японії спілкуватися. 
Потім наш зв"язок якось обірвався.
Коли всі оці потрясіння трапились в Японії в кінці минулого тижня і тривають до тепер, я якось конкретно про Руі навіть не згадала... Думала і думаю тільки багато про те, що як несправедливо поділений світ... Про ці свої думки якось, можливо, окремим постом напишу. Але про набридливого Руі навіть не згадала.... І тут він позавчора ввечері нам усім, випускникам Дрезденської програми, пише листа, що певно ми чули про землетруси в Японії і що Токіо "трохи пошкоджене", але що з ним - Руі - все добре. І так мене цей лист розчулив! Як я могла забути про Руі?...
Добре, що в нього все добре наразі. Молюся за Японію...