119 аудиторія

Jan 05, 2010 13:12

На початках ведення мого журналу переважно всі пости створювались, в університеті, в 119 аудиторії, так як інтернету за місцем мого проживання не числилось. Вже роки два, а може й три жодної статті тут не було створено, і от нарешті - я тут.
Актуальне, але не цікаве, пост цей мабуть буде щоденниковим записом, тому кому не цікаво, що там в мене відбувається - не гайте даремно часу.
Вночі спав 3 з гаком години, так як писав бомби на екзмаен, останній, бльо, екзамен в універі, закінчення останнього учбового симестру 5-ти курсника. І щось мені підказувало серденько, що насолоджусь я цим здаванням не раз і не два, бо ж останній екзамен, такого більше не буде, треба розтягнути задоволення. І от - мене відпровадили на талон, при тому що написав (!) я три питання з п'яти, але загрузили мене теоремою Раднера...
Тому - 11-12 січня занову доведеться проходи всью воду, вогонь і мідні труби. Сьогодні їду домів у Ковель у на Різдво, запасаюсь конспектами, писатиму копію конспекту, напишу всі бомби, перечитаю і спробую вшарити всю ту хуїту протягом 7-го, 8-го, 9-го і 10-го січня. Якщо ж і тоді не вдасться нічого путнього не отримати на екзамені тоді хз, очко мабуть буде жим-жим і доведеться підключати вищі сили.
А зараз що робити - сидіти чекати Ксюху, щоб разом брати квитки, їхати до artemk0  на контору за ксерокопіями ксероксів, їхати на гуртожиток за речима, їхати на вокзал і домів. Страшно хочеться жерти, грошеї на фаст-фуд нема, але пива в дорогу треба взяти, або навіть перед дорогою, бо нєрви, настрій не в пизду, невиспаний, заголом хуйово мені + батьки будуть докоряти, що далбайоб.
А завтра між іншим в Ані день народження. Читаючи цей пост ти його уже відствяткуєш, бо десь зараз мабуть сідаєш на потяг в Дубно, тобі ще 20 рочків коли я це пишу і буде 21, коли ти це прочитаєш. Якби не забути привітати ще вночі, нагадування вже поставив, щоправда в той час я ще буду в потязі десь поблизу Ковеля (прибуття в 00:27). Ну кагбе вітаю тут ще раз, на сторінках мого часопису! З мене шоколадка - з тебе сто грам і пончик : )
Згадується, що вчора напівжартома з vansan домовились зустрітись на талоні, ну от - так воно і трапилось, ти поберіг трохи нервів, що сьогодні не прийшов пробувати здавати, це плюс, хоча можливість була і ти її втратив, а це мінус.
Океюшки, не то шоб писати далі впадляк, але покурити хочеться, тому йду. Всім гарного Різдва, і най Пан Пиздець забуде вашу адресу.

думаю, життя, піздєц, ностальгія, до неї

Previous post Next post
Up