нічого нового
Блядь, а я так і недописав цю хуйову сагу
ПОТРІЙНА ГРА
Мої найщиріші конгридулюції, панове.
Я довго вагався, перше ніж відкрити ворд і написати ці перші декілька слів, речень, абзаців, сторінок, розділів, томів, (не знаю, як піде). В принципі, дуже хотілося б закінчити цю сьогоднішню писанину поскоріше, оскільки в шухляді мене чекає пляшка Старого Міста, яка так і проситься, благає, вмовляє і навіть вимагає від мене уваги.
Проте, одночасно, після тривалих творчих пошуків я на кінець знайшов достойний для описання об’єкт. І знайшов не деінде, а прямо під своїм носом. Так, об’єкт є просто класичним прикладом музи - приваблива, загадкова, недоступна, бажанна але небажана, така близька і водночас безмежно далека. Дозволю собі таке порівняння, як непідкорена ніким вершина, що стоїть у кожного в полі зору, але як би хтось не намагався на ту вершину вилізти, так одразу мусить капітулювати. Тому так повелось, що декому дано зробити пару кроків вгору, щоб розвернутись і спуститись донизу, дехто стоїть кожен день під горою, з надією, що вона сама покаже легкий шлях до вершини, а є й такі, що щодня мотають кола біля підніжжя, з метою, щоб та сама опустилась на землю. Переважна ж більшість альпіністів (назвемо їх так) попросту милуються її красою, величчю, неприступністю і розглядують її не більше ніж привабливі декорації, на тлі яких їм доводиться жити. Такий ось неприступний бастіон. Хотів би ще за свого життя потиснути руку (або ж плюнути в писок) тому альпіністу-щасливчику, що завоює таки цей пік.
Я старатимусь, прагнутиму поставитись до роботи максимально холоднокровно і не дуже заважати дійовим особам творити свою справу. Страшенно боюсь перестаратись зі своїм захопленням рудоволосою музою, важко буде втриматись в чисто професійних рамках, хоча могло б бути набагато важче, якби «об’єкт» відповідав взаємністю. Останньою краплею у чашу схвалення об’єкта, як остаточного, стала повідане мені одкровення мого друга, котрий волів би залишитись інкогніто, але в міру того, як я бачу загальну картину подій, що відбуватимуться далі, я передчуваю, що шановний добродій Інкогніто залишиться інкогніто лише формально, бо задля викладення історії у всій повноті, необхідно буде присвоїти йому деяких характеристик, що зрештою чітко вказуватимуть на пана Інкогніто, як на образ досить навіть реальної людини. Щиро надіюсь, що з часом конспірація деяких осіб стане непотрібним елементом описання подій. Логічно було б зараз сформулювати якусь мету, тобто дати відповідь на питання, а навіщо я то пишу? Мабуть метою, є все ж не якийсь мінімальний вклад у постмодерну літературу ХХІ ст., а банальне фіксування якихось подій, якихось характерів, якихось ситуація, для того, щоб через енну кількість років, хтось знайшов у себе на стріху серед різного мотлоху запилену пожовклу роздруківку з логотипом Дюха, щиро посміхнувся, на мить згадав про мене і про себе колишнього, юного і непобитого буденністю, про ті роки, що провели ми разом, або навіть, якщо пощастить розпіаритись, то це читатиме хтось далекий, але водночас близький тим, що матиме подібні спогади з подібними ситуаціями, дійовими особами і так далі. Водночас це ще одна можливість продовжити своє існування на цій землі, лишаючи по собі якісь докази свого буття.
Отож, занурюємось у пащу дракона. Прошу поставитись до викладеного мною нижче якомога тактовніше, бо наводитиму я тут не якісь висмоктані з пальця припущення, а виключно зібрані мною факти. Першоджерелом цілої історії будуть так звані інтерв’ю, що я їх провів з кожним з чотирьох головних дійових осіб, що будуть перелічені мною трішки нижче. Решту персонажів варто рахувати динамічним наповненням сюжету, що ніяким чином не втручаються в перебіг «гри».
Всім близьким і далеким знайом присвячується.
З любов’ю, Дюха.
"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-language:
AR-SA">
ДІЙОВІ ОСОБИ
· Ріна - руда бестія, секс-символ епохи, правильна дівчинка
· Ганс - злий вузькопрофільний геній, надзвичайно обмежена людина
· Джо - закомплексований романтик з розбитим серцем
· Родж - хитрий інтелігент
· Колєжанки - подруги Ріни, досить посередні постаті
· Олко - невідь-хто
· Йова - панк-інтелегент
· Котлета - панк
· Автор - автор
ПОТРІЙНА ГРА
Мої найщиріші конгридулюції, панове.
Я довго вагався, перше ніж відкрити ворд і написати ці перші декілька слів, речень, абзаців, сторінок, розділів, томів, (не знаю, як піде). В принципі, дуже хотілося б закінчити цю сьогоднішню писанину поскоріше, оскільки в шухляді мене чекає пляшка Старого Міста, яка так і проситься, благає, вмовляє і навіть вимагає від мене уваги.
Проте, одночасно, після тривалих творчих пошуків я на кінець знайшов достойний для описання об’єкт. І знайшов не деінде, а прямо під своїм носом. Так, об’єкт є просто класичним прикладом музи - приваблива, загадкова, недоступна, бажанна але небажана, така близька і водночас безмежно далека. Дозволю собі таке порівняння, як непідкорена ніким вершина, що стоїть у кожного в полі зору, але як би хтось не намагався на ту вершину вилізти, так одразу мусить капітулювати. Тому так повелось, що декому дано зробити пару кроків вгору, щоб розвернутись і спуститись донизу, дехто стоїть кожен день під горою, з надією, що вона сама покаже легкий шлях до вершини, а є й такі, що щодня мотають кола біля підніжжя, з метою, щоб та сама опустилась на землю. Переважна ж більшість альпіністів (назвемо їх так) попросту милуються її красою, величчю, неприступністю і розглядують її не більше ніж привабливі декорації, на тлі яких їм доводиться жити. Такий ось неприступний бастіон. Хотів би ще за свого життя потиснути руку (або ж плюнути в писок) тому альпіністу-щасливчику, що завоює таки цей пік.
Я старатимусь, прагнутиму поставитись до роботи максимально холоднокровно і не дуже заважати дійовим особам творити свою справу. Страшенно боюсь перестаратись зі своїм захопленням рудоволосою музою, важко буде втриматись в чисто професійних рамках, хоча могло б бути набагато важче, якби «об’єкт» відповідав взаємністю. Останньою краплею у чашу схвалення об’єкта, як остаточного, стала повідане мені одкровення мого друга, котрий волів би залишитись інкогніто, але в міру того, як я бачу загальну картину подій, що відбуватимуться далі, я передчуваю, що шановний добродій Інкогніто залишиться інкогніто лише формально, бо задля викладення історії у всій повноті, необхідно буде присвоїти йому деяких характеристик, що зрештою чітко вказуватимуть на пана Інкогніто, як на образ досить навіть реальної людини. Щиро надіюсь, що з часом конспірація деяких осіб стане непотрібним елементом описання подій. Логічно було б зараз сформулювати якусь мету, тобто дати відповідь на питання, а навіщо я то пишу? Мабуть метою, є все ж не якийсь мінімальний вклад у постмодерну літературу ХХІ ст., а банальне фіксування якихось подій, якихось характерів, якихось ситуація, для того, щоб через енну кількість років, хтось знайшов у себе на стріху серед різного мотлоху запилену пожовклу роздруківку з логотипом Дюха, щиро посміхнувся, на мить згадав про мене і про себе колишнього, юного і непобитого буденністю, про ті роки, що провели ми разом, або навіть, якщо пощастить розпіаритись, то це читатиме хтось далекий, але водночас близький тим, що матиме подібні спогади з подібними ситуаціями, дійовими особами і так далі. Водночас це ще одна можливість продовжити своє існування на цій землі, лишаючи по собі якісь докази свого буття.
Отож, занурюємось у пащу дракона. Прошу поставитись до викладеного мною нижче якомога тактовніше, бо наводитиму я тут не якісь висмоктані з пальця припущення, а виключно зібрані мною факти. Першоджерелом цілої історії будуть так звані інтерв’ю, що я їх провів з кожним з чотирьох головних дійових осіб, що будуть перелічені мною трішки нижче. Решту персонажів варто рахувати динамічним наповненням сюжету, що ніяким чином не втручаються в перебіг «гри».
Всім близьким і далеким знайом присвячується.
З любов’ю, Дюха.
"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-language:
AR-SA">
ДІЙОВІ ОСОБИ
· Ріна - руда бестія, секс-символ епохи, правильна дівчинка
· Ганс - злий вузькопрофільний геній, надзвичайно обмежена людина
· Джо - закомплексований романтик з розбитим серцем
· Родж - хитрий інтелігент
· Колєжанки - подруги Ріни, досить посередні постаті
· Олко - невідь-хто
· Йова - панк-інтелегент
· Котлета - панк
· Автор - автор