(no subject)
От така от улюблена історія, яка, ніби день бабака, повторюється з року в рік.
Пишемо зі співавтором якусь фігню до зно. Я, сабо сомой, мову, він - літературу. І от якось так з'ясовується, що література фактично вся написана за рахунок скачаних рефератів з Інтернету або ж без жодної прив'язки до шкільної програми просто викладена чиясь монографія. Висловлюєш обурення, на що чуєш янгольське "ох, Олю, геть не було часу писати, ну ви ж розумієте". Ну ок. Головне, щоб був час забрати гонорар. Це ж головне. Я все розумію. Я взагалі така розуміюча. Емпатична така.
Минає час.
І звісно ж, якогось чудово-неймовірного дня співавтор тобі обов'язково передзвонює і кричить: "Ой, Олю! Оце ж читаю я наш посібник. Ужас! Ужас! У ВАШІЙ МОВІ СТІЛЬКИ ПОМИЛОК!!!"
Люблю їх.
Пишемо зі співавтором якусь фігню до зно. Я, сабо сомой, мову, він - літературу. І от якось так з'ясовується, що література фактично вся написана за рахунок скачаних рефератів з Інтернету або ж без жодної прив'язки до шкільної програми просто викладена чиясь монографія. Висловлюєш обурення, на що чуєш янгольське "ох, Олю, геть не було часу писати, ну ви ж розумієте". Ну ок. Головне, щоб був час забрати гонорар. Це ж головне. Я все розумію. Я взагалі така розуміюча. Емпатична така.
Минає час.
І звісно ж, якогось чудово-неймовірного дня співавтор тобі обов'язково передзвонює і кричить: "Ой, Олю! Оце ж читаю я наш посібник. Ужас! Ужас! У ВАШІЙ МОВІ СТІЛЬКИ ПОМИЛОК!!!"
Люблю їх.