Как интересно бывает читать мемуары
Кусочек на укромове
"«23 березня 2014-го прийшла повістка, пішов у військомат. Потрапиву 25-у бригаду. 2 місяці ми були в «учбовій частині», через 2 місяці в перших рядах потрапили у відбірний взвод, 2-й батальйон. Були прикріплені до другого батальйону окремими підрозділами, як РХБЗ - радіо-, хім-, бактеріологічний захист, просто хіміки.
- Ви знали, що їдете в Луганський аеропорт?
- Ні, ми не знали, кудиїдемо. 3 травня, вночі ми прибули до дніпровського аеропорту. Я потрапив на перший борт. За напрямом сонця, за тінями визначив, що рухаємося в сторону Луганська. Приземлилися години о 7-8, 4 травня в аеропорту.
ПОКИ ЩО МИРНИЙ ЛУГАНСЬК
- Поки що було мирно, аеропорт ще функціонував, працювали цивільні. Приватні борти ще прилітали. Маршрутки ходили. Ми навіть на рейсовому автобусі періодично виїжджали в місто на розвідку. Купити продукти та різний дріб'язок.
У місті ми бували регулярно, ледь не кожний день. Виїжджало нас 2-3 людини, не більше - 2 особи і 1 волонтер. Був у нас волонтер - Вітя, «Біломор». Ми їздили до 9 червня.
- І я ким вибачили місто?
- Все тихо-спокійно, «мусора» стояли на своїх постах, доїли всіх, як завжди. Все чудово, на центральній площі біля пам'ятника Шевченку, перед ОДА майорів прапор Комуністичної партії, виродки, бл**ь… Постійно кортіло його зірвати, але я так і не знайшов у нас отої щогли, щоб його скрутити.
Спокійно пересувалися, спокійно спілкувалися, слухали, видивлялися, тобто ніхто навіть не намагався нас відрізати, зупинити. Звичайно, що бачили сепарів, так званих бойовиків - натовп малолітніх, які дорвались типу до влади, щось там пробували із себе показувати. Одного разу ми з Вітею виїжджали по центральній вулиці направо, там був якийсь торгівельний комплекс. Так туди якісь заходили в якийсь закладі ці «бойовики», бабки вибивали з когось. Ну, така гопота, років по 18-20, з автоматами. Пробували щось віджати, на чолі в них якийсь мужлан був, а малолітки виконували свою роботу.
ПЕРШІ ОБСТРІЛИ
- А коли почалися перші обстріли, перші бойові зіткнення в аеропорту?
- Кошмарили вони нас регулярно зі стрілецької зброї. Перші прильоти такого великого були числа 7 червня, прилетіло 2 вогнемета «Джміль». Це було зроблено з перехрестя на Георгіївку. Перший вогневий - це для тих дебілів привезли вогнемети «Джмелі». От вони і намагалися їх випробувати. Звичайно, що гупнуло дуже сильно.
- До цього вони приїжджали?
- Приїжджали, обстрілювали і зразу втікали. Як таких не було втрат ні з їхнього боку, ні з нашого. Подражнилися і розбіглися.
Був у мене хвостовик, я його віддаву музей, перша міна, яка впала на території Луганського аеропорту. Хвостовики від «Джмелів» вже неможливо знайти, але от міна у мене залишилася.
9 червня ми спробували висунутися в сторону Луганська, і вже дійшовши пішки до перехрестя на Георгіївку, ми помітили силуети, що рухаються, в районі щита-вказівника, не доїжджаючи до віадуку метрів 500. Я кажу: «Стоп, ми туди вже не йдемо, там засідка». Ми зупинилися на перехресті на Георгіївку, сховалися за рогом. Крутимося-крутимося, на підлозі валяється круглячок дивного військового забарвлення, думаю: «Тю, ніколи такого не бачив, від чого воно таке?» Потім знайшли ще два відстріляних маршових двигуна, рідний реактивний прискорювач на вогнемет «Джміль». Ну, для початку ми і не знали, я як хімік і не знав, що таке існує. Хоча я і повинен був із цього всього стріляти і перевіряти. «Джмелів» у нас не було, «Джмелі» в достатку були у сепарів. Ось, потім вже з'ясувалося, що «Джміль» це все-таки вогнемет.
Отож, вирішили, що ми на Луганськ не їдемо. Вірніше, намагалися застрибнути в маршрутку місцеву, яка їде з Переможного до Луганська, але водій сказав: «Про вас вже знають, вас вже чекають». Ми не ризикнули,повернулися назад. Після цього вже в місто не виїжджали, саме таким транспортом. Були вилазки на волонтерських машинах, закуповували генератори. До 14 червня, до того, як збили літак ІЛ. А після 14 червня ми взагалі припинили куди-небудь висуватися, тобто ми були повністю в оточенні. Крім того активно почали нас засипати «Градами»...
ЗБИТТЯ ІЛ-76
- А до збиття ІЛу літаки приземлялися в аеропорті?
- Сідали приватні і якісь депутати-уроди прилітали, намагалися торговутися…
- Ви знали, що вам прилетить підкріплення?
- Ми знали. Неодноразово були в очікуванні бортів. І на цей день також був запланований приліт кількох бортів. Скільки, коли - не знали. Коли приземлився перший борт, ми його швидко розгрузили. Бачили, що два борти ще кружляють навколо нас. І на підході десь за кілометрів 7 бачили, як починав заходити на посадку літак. В борт полетіло 2 «Ігли», стріляли практично знизу. Тобто ракета навіть не наводилася на теплову пастку, вона летіла по заданій траєкторії. З РПГ стріляли в нього. Літак намагався відвести тепловою пасткою ці ракети, але це було марно. Вони летіли по прямій. Дистанція від літака до стрілка була максимум кілометр. Потім різкий спалах з наступними хлопками.
- Вибухав боєкомплект?
- Ну так, БК почав вибухати. Впав, його розмазало по дистанції десь метрів 500, може до кілометра він роз’їхався (літак). Навіть практично не було воронки, тобто він упав на пузо і почав перевертатися…
Зранку десь в 10 чи 11 годині у нас була колона - 80-ка на БТРах. У нас було 2 БМД-ки, 2 «шишарики», ще одна машина з аеропорту, ЗІЛ-131 був. Було 6 чи 8 машин, ми вирушили на місце, зайняли оборону і пішли пішки збирати хлопців. Загалом назбирали 2 «шишарики» - останки, ноги, руки, із всіх тіл там тільки одне було з цілою головою…
- На місці не було сепаратистів?
- Нікого не було. Намагалися приїхати якісь місцеві прокурори, якісь депутати, але ми нікого не пустили. Зібрали останки, замінували все, що залишилося і підірвали. Приїхали до аеропорту, останки перевантажили у вагончик і далі почали займатися повсякденними справами. Вагончик простояв в аеропорту 4 чи 5 днів, тому що літак не міг злетіти - боялися, що його підіб’ють.
Після того літаки у нас не приземлялися, максимум літаки були над аеропортом, АН-26 були, скидали нам провізію.
"
ЖЫрным выделен самый жЫр. Эти блядь защитники до 9 июня они просто на автобусе ездили в город. На секундочку, по мнению командования 2 июня в городе все было достаточно плохо чтобы ебнуть с самолета. 2 же июня ЛНР штурмовали погранотряд на Мирном в то время как защитники еропорта защищали еропорт. Вот вам карта для понимания.
Защитник аэропорта боялись вмешаться когда "гопота с автоматами" кого то трамбовала. Не то что к пограничникам на помощь идти.
"«23 березня 2014-го прийшла повістка, пішов у військомат. Потрапиву 25-у бригаду. 2 місяці ми були в «учбовій частині», через 2 місяці в перших рядах потрапили у відбірний взвод, 2-й батальйон. Були прикріплені до другого батальйону окремими підрозділами, як РХБЗ - радіо-, хім-, бактеріологічний захист, просто хіміки.
- Ви знали, що їдете в Луганський аеропорт?
- Ні, ми не знали, кудиїдемо. 3 травня, вночі ми прибули до дніпровського аеропорту. Я потрапив на перший борт. За напрямом сонця, за тінями визначив, що рухаємося в сторону Луганська. Приземлилися години о 7-8, 4 травня в аеропорту.
ПОКИ ЩО МИРНИЙ ЛУГАНСЬК
- Поки що було мирно, аеропорт ще функціонував, працювали цивільні. Приватні борти ще прилітали. Маршрутки ходили. Ми навіть на рейсовому автобусі періодично виїжджали в місто на розвідку. Купити продукти та різний дріб'язок.
У місті ми бували регулярно, ледь не кожний день. Виїжджало нас 2-3 людини, не більше - 2 особи і 1 волонтер. Був у нас волонтер - Вітя, «Біломор». Ми їздили до 9 червня.
- І я ким вибачили місто?
- Все тихо-спокійно, «мусора» стояли на своїх постах, доїли всіх, як завжди. Все чудово, на центральній площі біля пам'ятника Шевченку, перед ОДА майорів прапор Комуністичної партії, виродки, бл**ь… Постійно кортіло його зірвати, але я так і не знайшов у нас отої щогли, щоб його скрутити.
Спокійно пересувалися, спокійно спілкувалися, слухали, видивлялися, тобто ніхто навіть не намагався нас відрізати, зупинити. Звичайно, що бачили сепарів, так званих бойовиків - натовп малолітніх, які дорвались типу до влади, щось там пробували із себе показувати. Одного разу ми з Вітею виїжджали по центральній вулиці направо, там був якийсь торгівельний комплекс. Так туди якісь заходили в якийсь закладі ці «бойовики», бабки вибивали з когось. Ну, така гопота, років по 18-20, з автоматами. Пробували щось віджати, на чолі в них якийсь мужлан був, а малолітки виконували свою роботу.
ПЕРШІ ОБСТРІЛИ
- А коли почалися перші обстріли, перші бойові зіткнення в аеропорту?
- Кошмарили вони нас регулярно зі стрілецької зброї. Перші прильоти такого великого були числа 7 червня, прилетіло 2 вогнемета «Джміль». Це було зроблено з перехрестя на Георгіївку. Перший вогневий - це для тих дебілів привезли вогнемети «Джмелі». От вони і намагалися їх випробувати. Звичайно, що гупнуло дуже сильно.
- До цього вони приїжджали?
- Приїжджали, обстрілювали і зразу втікали. Як таких не було втрат ні з їхнього боку, ні з нашого. Подражнилися і розбіглися.
Був у мене хвостовик, я його віддаву музей, перша міна, яка впала на території Луганського аеропорту. Хвостовики від «Джмелів» вже неможливо знайти, але от міна у мене залишилася.
9 червня ми спробували висунутися в сторону Луганська, і вже дійшовши пішки до перехрестя на Георгіївку, ми помітили силуети, що рухаються, в районі щита-вказівника, не доїжджаючи до віадуку метрів 500. Я кажу: «Стоп, ми туди вже не йдемо, там засідка». Ми зупинилися на перехресті на Георгіївку, сховалися за рогом. Крутимося-крутимося, на підлозі валяється круглячок дивного військового забарвлення, думаю: «Тю, ніколи такого не бачив, від чого воно таке?» Потім знайшли ще два відстріляних маршових двигуна, рідний реактивний прискорювач на вогнемет «Джміль». Ну, для початку ми і не знали, я як хімік і не знав, що таке існує. Хоча я і повинен був із цього всього стріляти і перевіряти. «Джмелів» у нас не було, «Джмелі» в достатку були у сепарів. Ось, потім вже з'ясувалося, що «Джміль» це все-таки вогнемет.
Отож, вирішили, що ми на Луганськ не їдемо. Вірніше, намагалися застрибнути в маршрутку місцеву, яка їде з Переможного до Луганська, але водій сказав: «Про вас вже знають, вас вже чекають». Ми не ризикнули,повернулися назад. Після цього вже в місто не виїжджали, саме таким транспортом. Були вилазки на волонтерських машинах, закуповували генератори. До 14 червня, до того, як збили літак ІЛ. А після 14 червня ми взагалі припинили куди-небудь висуватися, тобто ми були повністю в оточенні. Крім того активно почали нас засипати «Градами»...
ЗБИТТЯ ІЛ-76
- А до збиття ІЛу літаки приземлялися в аеропорті?
- Сідали приватні і якісь депутати-уроди прилітали, намагалися торговутися…
- Ви знали, що вам прилетить підкріплення?
- Ми знали. Неодноразово були в очікуванні бортів. І на цей день також був запланований приліт кількох бортів. Скільки, коли - не знали. Коли приземлився перший борт, ми його швидко розгрузили. Бачили, що два борти ще кружляють навколо нас. І на підході десь за кілометрів 7 бачили, як починав заходити на посадку літак. В борт полетіло 2 «Ігли», стріляли практично знизу. Тобто ракета навіть не наводилася на теплову пастку, вона летіла по заданій траєкторії. З РПГ стріляли в нього. Літак намагався відвести тепловою пасткою ці ракети, але це було марно. Вони летіли по прямій. Дистанція від літака до стрілка була максимум кілометр. Потім різкий спалах з наступними хлопками.
- Вибухав боєкомплект?
- Ну так, БК почав вибухати. Впав, його розмазало по дистанції десь метрів 500, може до кілометра він роз’їхався (літак). Навіть практично не було воронки, тобто він упав на пузо і почав перевертатися…
Зранку десь в 10 чи 11 годині у нас була колона - 80-ка на БТРах. У нас було 2 БМД-ки, 2 «шишарики», ще одна машина з аеропорту, ЗІЛ-131 був. Було 6 чи 8 машин, ми вирушили на місце, зайняли оборону і пішли пішки збирати хлопців. Загалом назбирали 2 «шишарики» - останки, ноги, руки, із всіх тіл там тільки одне було з цілою головою…
- На місці не було сепаратистів?
- Нікого не було. Намагалися приїхати якісь місцеві прокурори, якісь депутати, але ми нікого не пустили. Зібрали останки, замінували все, що залишилося і підірвали. Приїхали до аеропорту, останки перевантажили у вагончик і далі почали займатися повсякденними справами. Вагончик простояв в аеропорту 4 чи 5 днів, тому що літак не міг злетіти - боялися, що його підіб’ють.
Після того літаки у нас не приземлялися, максимум літаки були над аеропортом, АН-26 були, скидали нам провізію.
"
ЖЫрным выделен самый жЫр. Эти блядь защитники до 9 июня они просто на автобусе ездили в город. На секундочку, по мнению командования 2 июня в городе все было достаточно плохо чтобы ебнуть с самолета. 2 же июня ЛНР штурмовали погранотряд на Мирном в то время как защитники еропорта защищали еропорт. Вот вам карта для понимания.
Защитник аэропорта боялись вмешаться когда "гопота с автоматами" кого то трамбовала. Не то что к пограничникам на помощь идти.