Суботній ранок з трьома дітьми
Сьогодні у нас трапився цікавий епізод, вартий фіксації на пам'ять. Такий собі красномовний побутовий етюд про те, як весело та клопітно буває з дітьми.
[Трошки про наш розпорядок сну]
Трошки про наш розпорядок сну. Дівчата сплять в окремій кімнаті, причому Арька про всяк випадок вдягає на ніч багаторазовий підгуз. Відбій у нас о десятій вечора, потім близько 0:00 хтось із батьків висаджує середню дитину на горщик і знову вкладає у підгузі. Зазвичай ніч проходить нормально і без подій, а я прокидаюсь по будильнику о 6-й ранку і ще раз висаджую Арьку на горщик, після чого знову вкладаю її у підгузі досипати годину-другу. І вже далі дитина остаточно прокидається, сама встає на горщик і потім приходить до батьків у зал.
Так от, 5:45 ранку, субота. В нашу кімнату обережно заходить Аріадна. Поки я її помічаю, Наталка вже звертає на неї увагу та питає: "Що таке, дитина? Ти хочеш пісяти?". У відповідь дитина видає: "Ну як тобі сказати..". Наталка: "Ну то іди сядь на горщик і лягай спати без штанів". Арька зникає на кілька хвилин, потім знову з'являється і оголошує: "Я покакала!" (с). Тут вже до розмови долучаюсь я із фразою: "Та ладно?!". Тобто, тепер вже мені доведеться встати, витерти/викинути і вкласти дитину досипати. І все б нічого, от тільки саме таку процедуру і в такий саме час ми вже проходили вчора, один в один. Але що поробиш, виконую батьківський обов'язок, вкладают дитину і сам лягаю досипати.
І тут весела Наталка доводить до мого відома, що це ще навіть не половина всієї історії. Бо годину тому (4:45) до нас вже навідувалася старша донька з проблемою болю у животі, для вирішення якої вона була направлена до туалету. А потім о п'ятій чомусь прокинувся наш меньший хлопчик і почав агукати, пукати та посміхатися мамі, остаточно позбавляючи її сну. І от тільки він почав заспокоюватися та засинати, як настав "зірковий час" Аріадни. У великій родині дзьобом не клацають, це точно
[Трошки про наш розпорядок сну]
Трошки про наш розпорядок сну. Дівчата сплять в окремій кімнаті, причому Арька про всяк випадок вдягає на ніч багаторазовий підгуз. Відбій у нас о десятій вечора, потім близько 0:00 хтось із батьків висаджує середню дитину на горщик і знову вкладає у підгузі. Зазвичай ніч проходить нормально і без подій, а я прокидаюсь по будильнику о 6-й ранку і ще раз висаджую Арьку на горщик, після чого знову вкладаю її у підгузі досипати годину-другу. І вже далі дитина остаточно прокидається, сама встає на горщик і потім приходить до батьків у зал.
Так от, 5:45 ранку, субота. В нашу кімнату обережно заходить Аріадна. Поки я її помічаю, Наталка вже звертає на неї увагу та питає: "Що таке, дитина? Ти хочеш пісяти?". У відповідь дитина видає: "Ну як тобі сказати..". Наталка: "Ну то іди сядь на горщик і лягай спати без штанів". Арька зникає на кілька хвилин, потім знову з'являється і оголошує: "Я покакала!" (с). Тут вже до розмови долучаюсь я із фразою: "Та ладно?!". Тобто, тепер вже мені доведеться встати, витерти/викинути і вкласти дитину досипати. І все б нічого, от тільки саме таку процедуру і в такий саме час ми вже проходили вчора, один в один. Але що поробиш, виконую батьківський обов'язок, вкладают дитину і сам лягаю досипати.
І тут весела Наталка доводить до мого відома, що це ще навіть не половина всієї історії. Бо годину тому (4:45) до нас вже навідувалася старша донька з проблемою болю у животі, для вирішення якої вона була направлена до туалету. А потім о п'ятій чомусь прокинувся наш меньший хлопчик і почав агукати, пукати та посміхатися мамі, остаточно позбавляючи її сну. І от тільки він почав заспокоюватися та засинати, як настав "зірковий час" Аріадни. У великій родині дзьобом не клацають, це точно