2018 - Автоподорож Італією. Частина 6. Тосканські краєвиди.
Гугл каже, що Podere у перекладі з італійської - це ферма. Тобто адресу, яку хазяйни вказали на Букінгу Cinigiano Podere Trieste 1, 58044 Colle Massari, знайти було зовсім нереально, особливо, якщо прийняти до уваги, що до ферми від міста 10 км.
Коза, яка була зображена на титульній фотографії у Букінгу, на місці. Тут все чесно.
Одного разу ми вже жили на фермі у Нормандії. То була тваринницька ферма і пахощі там були відповідні. Тут крім кіз і собаки з сімома цуценятами іншої живності ми не бачили. Як було і на нормандській фермі меблі тут добротні з масиву дерева.
Кухня була обладнана так собі. Але ми не балувані і змогли приготувати пристойну вечерю і сніданок. Інших мешканців кухня не цікавила.
Ферма стояла самотньо посеред полів.
Їдемо до Val d'Orcia за видами. Уява малює побачене на світлинах в Інтернеті.
Те, що ми побачили, виглядало скромніше. По-перше через сезон. Переважна більшість полів зорані.. По-друге ми не полювали спеціально за видами. Спостерігали їх тільки з дороги Сан-Куїрико-д'Орча -Монтепульчано. Наше фотополювання принесло нам таке.
Проїздимо повз Пієнцу і прямуємо до Монтепульчано.
Місто як місто. Нічого особливого.
За винятком хіба що виду навкруги.
На зворотному шляху заїхали до замку, що виднівся на узбіччі і реклама якого при дорозі запрошувала на дегустацію вина і олії.
Продегустувати не вийшло, бо бізнес бізнесом, а сієста сієстою. Походили, позаглядали кругом та й поїхали.
Оскільки враження від Монтепульчано не виправдалися, вирішили заїхати в Пієнцу. Пієнца сподобалась більше.
В Дуомо саме відбувалося вінчання. Скромніше, ніж те, що бачили в Орв'єто.
Довелося почекати, щоб зайти всередину.
Ось і весільний екіпаж.
У дворі одного з палаццо переглянули фотовиставку, присвячену дітям Африки.
Місто на височині, види чудові.
Вже пізніше прочитав, що з цього місця можна було побачити садибу з фільму "Гладіатор".
Час їхати до наступного апартаменту. Ми вже знаємо, що по тутешнім дорогам сильно не розгонишся.
Знайшли без проблем. Хазяїн говорив англійською. Будинок стоїть наодинці на схилі пагорбу.
Швидко заселилися, апартамент прекрасний. З просторними спальнею і вітальнею-студіо. Кухня чудово обладнана.
А який вид з вікна на місто Монтекатіні Вал де Чечіна. Ми, коли їхали сюди, думали, що терми Монтекатіні знаходяться тут.
Вечеряти з таким видом - додатковий бонус.
Апартамент під нами наймала пара з Німеччини. Жінка була родом з Вільнюса, тож говорила російською. Ми гарно поспілкувалися вранці.
І поїхали до Сан-Джиміньяно. Ми вже бували тут раніше.
Тоскана красива не тільки у Валь д'Орча.
Вітаємо тебе Сан-Джиміньяно ще раз. Поза Венецією ти поки що єдине місто в Італії, куди ми приїхали повторно (згадав, що заїздили повторно ще й до Портофіно, до Флоренції і Пізи, до Сірміоне).
Туристів чимало.
Я зайшов всередину Дуомо. Вхід платний. Дають аудіогід з російською мовою. Він в основному переказує сюжети фресок на теми Старого і Нового завітів. Піднялися до найвищої точки міста. Звідси хороший вид навкруги.
Морозиво в Італії дуже смачне і ми його з'їли чимало. Але чому така велика черга саме у цю желатерію?
Вивіска кагбе намекає.
Шлях наш проходить повз Вольтерру. Тож вирішили заїхати і туди. По дорозі побачили пробування вина і олії. Заїхали. Пробування включає в себе 5 сортів і коштує 5 євро з особи. Спробували. Пані питає, - Ну як? Та ніяк -, кажемо. Взяли одну пляшку найдешевшого вина. Який сенс платити більше, якщо різниці не відчуваємо.
Я запитав про ціну олії. 15 євро за пів літра. А можна спробувати, що воно таке за такі грубі гроші? Будь ласка. Я спробував і аж закашлявся. Сурйозна олія.
Тож Вольтера.
Італійські міста важко фотографувати у горизонтальному форматі.
Хіба що краєвиди. Десь має бути видно і наше тимчасове житло. Бо звідти нам Вольтеру було видно.
Виявляється палаццо в Італії є не тільки у Бені, але і у Віті. Не сказано, правда, у якого саме.
Ми вже наче й не шукаємо сюжетів з тосканськими краєвидами. Але на зворотному шляху вони знаходять нас самі.
Наша сусідка з Німеччини хвалила Монтекатіні. Маємо і ми побачити. Запаркувались на окраїні.
Звідси видно наш будинок.
Містечко і справді гарне.
На вулицях нікого.
А закінчити італійську частину подорожі вирішили ... звичайно ж у Венеції.
Частина 6.