Sep 24, 2010 18:49
Вже кілька місяців страдаю від нехватки лавандоса. Хочеться і то, і сьо. І котєлок, і новий патєфон, і фраки вже попротирав. Короче куда не повернись - всьо нада. Інколи навіть всякі дроч-лісти пориваюсь написати, шоп типу формалізувати на папері - шо мені треба із матєріальних блах, шоби надрачувать на ці списки довгими осінніми вечорами. Але весь цей трансйерінг реальності до сраки, до тих пір, доки я не навчусь економити гроші. А я ніяк неможу навчитись. Я вже і халтури собі шукав, шоби екстра-бабла заробити, але з моєю врождьонной лінню не халтури треба шукати, а зручнішу подушку.
Завжди захоплювався людьми, що на 5 штук гривень в місяць умудряюця знімати житло, нормально харчуватись, ходити у всякі там філармонії, тєатри і прочі рок-концерти, і шей в догонку до всього купувати собі шось. У мене чьось так не виходить.
Як каже народна мудрість:
Чо бідний? - Бо дурний.
Чо дурний? - Бо бідний.
гонєво,
життя