Уривки вечора
Мої рібята забули, що сьогодні репетиція. Але реабілітувались, коли ми всі гуртом придумали дуже кльову, технічну і складну для виконання тему.
Звичайно ж, метро. Звичайно, забльоване. Звичайно, наповнене дивними людьми - заплаканими дівчатами, бухими підлітками та іншими стрьомними персонажами.
Якась дівчинка на зустрічному ескалаторі дуже уважно на мене дивилась, а коли ми порівнялись - почала було вітально кивати, але потім, мабуть, одумалась, ніяково посміхнулась і рвучко відвернулась.
Проходячи повз бухарів дорогою в магазин я зрозумів що мене верне лише від одного запаху бухла. (Це ж треба було так допитись?!)
Передбачення з чеку стверджують, що треба вірити людям. Може і так... колись же треба починати?
Давно не писав віршів. Скучив за ними.
Звичайно ж, метро. Звичайно, забльоване. Звичайно, наповнене дивними людьми - заплаканими дівчатами, бухими підлітками та іншими стрьомними персонажами.
Якась дівчинка на зустрічному ескалаторі дуже уважно на мене дивилась, а коли ми порівнялись - почала було вітально кивати, але потім, мабуть, одумалась, ніяково посміхнулась і рвучко відвернулась.
Проходячи повз бухарів дорогою в магазин я зрозумів що мене верне лише від одного запаху бухла. (Це ж треба було так допитись?!)
Передбачення з чеку стверджують, що треба вірити людям. Може і так... колись же треба починати?
Давно не писав віршів. Скучив за ними.