Все так, як воно є
Я їхав на Поділ у абсолютно порожньому вагоні трамваю і співав на повний голос. Це так незвично.
Трішки Контракту. Пузата хата. Неочікуване знайомство.
А потім пішов в гості до Андріївського. Я скучив за його бруківкою.
Познайомився з котом-театралом, він не сказав як його звуть, тому я називав його Коля, бо він живе біля театру "Колесо". І задумався - а от чого із людських імен котів лиш Васьками звуть? Чому не Ванями чи Толями? Нормальні ж імена.
Потім посидів під сходами на Замкову, поспівав із чуваками "knockin' on heaven's door".
І пішов на Пейзажку.
Проходив повз зовсім молодих людей, мабуть молодших ніж я, що розмовляли мовою жестів. І всі вони були такі красиві, так щиро посміхались, але у дуже вродливої чорнявої дівчинки були дуже сумні очі. Я подякував Богу, що чую. В черговий раз зрозумів, що це дар. Розкис, але не надовго.
Мені підморгнув хлопець, сподіваюсь він не гей, бо не те, що би я проти - я толерантний, хоча і дуже "гетеро", але жінок і так більше ніж чоловіків - на всіх не вистачає і без цього всьго.
Ледь не пішов в "Палату" пити.
Вздовж пустої дороги думав про всіляке. Уривками віршів. Так нічого і не придумав.
Повз мене пройшла дівчина що без зупинки плакала, але крізь сльози посміхалась і тулила до вуст якись предмет, затиснутий в руці. Що їй так боліло?
Купив вина. Довго думав, що перше відкоркувати - вино чи новий вірш? Почав з алкоголю.
Трішки Контракту. Пузата хата. Неочікуване знайомство.
А потім пішов в гості до Андріївського. Я скучив за його бруківкою.
Познайомився з котом-театралом, він не сказав як його звуть, тому я називав його Коля, бо він живе біля театру "Колесо". І задумався - а от чого із людських імен котів лиш Васьками звуть? Чому не Ванями чи Толями? Нормальні ж імена.
Потім посидів під сходами на Замкову, поспівав із чуваками "knockin' on heaven's door".
І пішов на Пейзажку.
Проходив повз зовсім молодих людей, мабуть молодших ніж я, що розмовляли мовою жестів. І всі вони були такі красиві, так щиро посміхались, але у дуже вродливої чорнявої дівчинки були дуже сумні очі. Я подякував Богу, що чую. В черговий раз зрозумів, що це дар. Розкис, але не надовго.
Мені підморгнув хлопець, сподіваюсь він не гей, бо не те, що би я проти - я толерантний, хоча і дуже "гетеро", але жінок і так більше ніж чоловіків - на всіх не вистачає і без цього всьго.
Ледь не пішов в "Палату" пити.
Вздовж пустої дороги думав про всіляке. Уривками віршів. Так нічого і не придумав.
Повз мене пройшла дівчина що без зупинки плакала, але крізь сльози посміхалась і тулила до вуст якись предмет, затиснутий в руці. Що їй так боліло?
Купив вина. Довго думав, що перше відкоркувати - вино чи новий вірш? Почав з алкоголю.