Офіційне звернення
Шановні громадяни України!
Звертаюся до усіх тих, хот розмовляє українською, та тих громадян, для котрих доля рідної мови є важливою. Щойно повернулася з далекого Єгипту, у якому недоноразово чула мову калинову. На пляжі чи у ресторані можна було почути балачку співвітчизників, що не може не радувати. Дуже тішуся з того, що ми поволі вириваємося у світ і не лише на заробітки.
Стривожило мене лише одне - всі довкола єгиптяни та інші іноземці переконані що в Україні розмовляють російською. Чому так? Та тому, що в теплі краї приїжжа багато росіян, котрі англійською ні слова не знають, і я не перебільшую. Для них навіть слово "chicken" є загадкою, яку важко розгадати. Зрозуміло, що і "хау мач" завдання не і з легких. Тому місцеві бізнесмени як тіки можуть так і підлаштовубться - вивчають російську. Хто серйозно, хто зі слуху, а хто на базарі мені у слід кричав "зайко мая я тай тазік" або "йа халастой". Коли ж місцеві громадяни питали звідкіля я така зі словянською зовнішністю і небажанням говорити російською дізнавалися, що я з України то сильно дивувалися. Для них було великою несподіванкою почути, що у нас є своя мова. Я із самого початку не дуже розуміла як треба себе вести, та й розмовляла раз англійською раз польською. Потім зрозумівши що й до чого вирішила, що наступного разу буду робити як недоучки росіяни чи пристарілі поляки - говоритиму лише рідною мовою. Хай си вчать. Англійською при великій потребі.
Відповідну тактику і вам пропоную, перші плоди її вже є - кілька громадян Египту може хоч щось сказати українською. Осіб з 15 з якими я спілкувалася теж вже не дивуватимуться, що існує таке як "українська мова". Старший чоловік, що перевіряв паспорти в аеропорту мені сказав "Доброго дня!", і мені це підняло наcтрій на цілий день.
Давайте зробимо так, аби подібним чином настрій піднімався і у інших наших співвітчизників, адже все залежить від нас самих. Тільки говоріть будь-ласка з ними чітко та розбірливо, аби не було так, як на Рис. 1
Низький вам уклін та доброго здоров*ячка.
Рис.1
Звертаюся до усіх тих, хот розмовляє українською, та тих громадян, для котрих доля рідної мови є важливою. Щойно повернулася з далекого Єгипту, у якому недоноразово чула мову калинову. На пляжі чи у ресторані можна було почути балачку співвітчизників, що не може не радувати. Дуже тішуся з того, що ми поволі вириваємося у світ і не лише на заробітки.
Стривожило мене лише одне - всі довкола єгиптяни та інші іноземці переконані що в Україні розмовляють російською. Чому так? Та тому, що в теплі краї приїжжа багато росіян, котрі англійською ні слова не знають, і я не перебільшую. Для них навіть слово "chicken" є загадкою, яку важко розгадати. Зрозуміло, що і "хау мач" завдання не і з легких. Тому місцеві бізнесмени як тіки можуть так і підлаштовубться - вивчають російську. Хто серйозно, хто зі слуху, а хто на базарі мені у слід кричав "зайко мая я тай тазік" або "йа халастой". Коли ж місцеві громадяни питали звідкіля я така зі словянською зовнішністю і небажанням говорити російською дізнавалися, що я з України то сильно дивувалися. Для них було великою несподіванкою почути, що у нас є своя мова. Я із самого початку не дуже розуміла як треба себе вести, та й розмовляла раз англійською раз польською. Потім зрозумівши що й до чого вирішила, що наступного разу буду робити як недоучки росіяни чи пристарілі поляки - говоритиму лише рідною мовою. Хай си вчать. Англійською при великій потребі.
Відповідну тактику і вам пропоную, перші плоди її вже є - кілька громадян Египту може хоч щось сказати українською. Осіб з 15 з якими я спілкувалася теж вже не дивуватимуться, що існує таке як "українська мова". Старший чоловік, що перевіряв паспорти в аеропорту мені сказав "Доброго дня!", і мені це підняло наcтрій на цілий день.
Давайте зробимо так, аби подібним чином настрій піднімався і у інших наших співвітчизників, адже все залежить від нас самих. Тільки говоріть будь-ласка з ними чітко та розбірливо, аби не було так, як на Рис. 1
Низький вам уклін та доброго здоров*ячка.
Рис.1