Фаїна Раневська
27 серпня 1896 року в Таганрозі народилася Фаїна Гіршівна Фельдман, більш відома як Фаїна Раневська - актриса театру і кіно, народна артистка Радянського Союзу.
Фаїна Раневська народилася в сім*ї єврейських міщан Гірша Хаїмовича Фельдмана та Мільки Рафаїлівни Заговалової. Батько Фаїни був власником фабрики сухих фарб, кількох будинків, магазину та пароплава "св. Миколай", був старостою синагоги.
Фаїна Фельдман закінчила Таганрозьку Маріїнську гімназію, з 14 років захоплювалася театром. Після закінчення гімназії відвідувала заняття в приватній театральній студії А. Ягелло. Раневська казала, що не вона вирішила стати акторкою, професія завжди чаїлась в середині її.
В 1915 молода Фаїна переїхала до Москви, але в найкращі театральні училища їй поступити не вдалось через "відсутність таланту", проте її взяли в Малахівський театр в Підмосков*ї. Раневська жила в маленькій кімнатці на Великій Нікітській. Саме в ті роки знайомиться з Цвєтаєвою, Мендельштамом, Маяковським. Надовго Фаїна в Москві не затримувалася, вона грала в різних провінційних театрах, багато гастролювала.
Фото з сестрою Ізабеллою 1918 року (Раневська праворуч)
Історія псевдоніму
Одного разу восени молоденька Фая Фельдман підписала на акторській біржі контракт на роботу в керченській труппі мадам Лавровської. Актрис запрошували на "роли героинь-кокетт с пением и танцами за 35 рублей со своим гардеробом ". Робота в Керчі не вдалась - чомусь публіка не звернула особливої уваги на нову труппу, але там Фаїна одного разу прогулювалась з деяким "досвідченим трагіком" з театру Лавровського на гору Митридат. По дорозі на гору вирішили заглянути в банк (мати Раневської таємно від батька надсилала Фаїні гроші). Фаїна Георгіївна згадуає:
«Коли ми вийшли з масивних банківських дверей, то порив вітру вирвав в мене з рук купюри - всю суму. Я зупинилася, і, спостерігаючи за грошима, що відлітали, сказала : - Як сумно, коли вони відлітають! - Та Ви ж Раневська! -викрикнув супутник. - Тільки вона могла так сказати! Коли мені пізніше довелося вибирати псевдонім, я вирішила взяти прізвище чехівської героїні. У нас з нею є дещо спільне, далеко не все, зовсім не все.."
З 1931 року Фаїна Раневська вже грала в московських театрах - Камерному, центральному театрі Червоної Армії, театрі драми (зараз ім. Маяковського), театрі імені Пушкіна, театрі імені Моссовєта. ЇЇ вчителем була Павла Леонтіївна Вульф.
Раневська так і не змогла, як інші актори, знайти свій театр. На кожному "робочому місці" траплялися якісь проблеми. Найчастіше її прізвище асоціюється з театром ім. Моссовєта. Її епізодичні герої там найчастіше були яскравіші за ключових героїв п*єс. Наприклад, так сталося з виставою "Шторм". В ньому Раневська не просто незрівнянно зіграла, вона ще й сама переписала та переробила слова для свого епізоду. Кажуть, що художній керівник зняв її з вистави саме тому, що Фаїна Генадіївна затьмарювала решту акторів.
Загалом у Фаїни були дуже скадні стосунки з Завадським, через котрі їй довелося піти з театру Моссовєта в 1955 році. Щоправда, в 60-их роках вона повернулася до Завадського і грала там аж до залишення сцени (Фаїна Георгіївна перестала грати приблизно за рік до смерті).
В кіно Фаїна Раневська дебютувала в 1934 році в фільмі "Пишка" Михаїла Ромма, в 1940 вона зіграла в його знаменитій драмі "Мрія".
Кадр з фільму "Пишка"
В 1939 році Фаїна Георгіївна зіграла одну зі своїх найбільш відомих ролей у фільмі "Знайда" (Подкидыш). Відома фраза "Муля, не нервируй меня!" була придумана Раневською, про що вона потім навіть жаліла, бо всі її асоціювали саме з Мулею. В цьому вона призналася своїй подрузі Анні Ахматовій, яка написала: "Сжала руки под темной вуалью" - это мои "Мули"…"". Навіть Брєжнєв під час вручення Раневській ордену Леніна сказав "А вот идёт наш Муля, не нервируй меня!", на що Фаїна Георгіївна відповіла "Леонид Ильич, так ко мне обращаются или мальчишки, или хулиганы!"
Про Раневську написано багато книг. Особливо багато видань, в яких описані афоризми великої актриси. Один із найвідоміших:
"Знятися в поганому фільмі це всеодно, що плюнути у вічність!"
Особисте життя Фаїни Раневської не склалося. Сама вона розповідала, що була закохана лише раз - в молодого красивого актора в юності. Якось, він сказав, що загляне до Фаїни ввечері. Молоденька Раневська красиво одягнулася і почала чекати на свого "принца". "Принц" з*явився п*яний у компанії невідомої дами. Фаїні він сказав "Дитинко, погуляйте десь пару годинок!" Так закінчилось перше і останнє кохання Раневської.
Фаїна Георгіївна сама признавала, що було дуже самотня. Хіба що на початку 60-их їй було легше - з нею жила її сестра Ізабелла. Але в 1964 році Белла померла від раку.
Від самотності Раневська рятувалася роботою. Тим не менше, під кінець життя вона признала, що не зробила й 99 відсотків того, що могла. Англійська енциклопедія "Who i who" в 1992 році внесла Фаїну Георгіївну в десятку найвеличніших актрис 20 століття.
Фаїна Раневська померла 19 липня 1984 року. ЇЇ похоронили в некрополі Донського монастиря разом із сестрою Ізабеллою.
Кадри з фільмів:
"Попелюшка"
"Весна"
"Весілля"
"Небесний тихохід"
"Легке життя"
"Обережно, бабуся"
Фрекенбок говорила голосом Раневської
Дякую за увагу, і бажаю всім ніколи не бути самотніми.
Фаїна Раневська народилася в сім*ї єврейських міщан Гірша Хаїмовича Фельдмана та Мільки Рафаїлівни Заговалової. Батько Фаїни був власником фабрики сухих фарб, кількох будинків, магазину та пароплава "св. Миколай", був старостою синагоги.
Фаїна Фельдман закінчила Таганрозьку Маріїнську гімназію, з 14 років захоплювалася театром. Після закінчення гімназії відвідувала заняття в приватній театральній студії А. Ягелло. Раневська казала, що не вона вирішила стати акторкою, професія завжди чаїлась в середині її.
В 1915 молода Фаїна переїхала до Москви, але в найкращі театральні училища їй поступити не вдалось через "відсутність таланту", проте її взяли в Малахівський театр в Підмосков*ї. Раневська жила в маленькій кімнатці на Великій Нікітській. Саме в ті роки знайомиться з Цвєтаєвою, Мендельштамом, Маяковським. Надовго Фаїна в Москві не затримувалася, вона грала в різних провінційних театрах, багато гастролювала.
Фото з сестрою Ізабеллою 1918 року (Раневська праворуч)
Історія псевдоніму
Одного разу восени молоденька Фая Фельдман підписала на акторській біржі контракт на роботу в керченській труппі мадам Лавровської. Актрис запрошували на "роли героинь-кокетт с пением и танцами за 35 рублей со своим гардеробом ". Робота в Керчі не вдалась - чомусь публіка не звернула особливої уваги на нову труппу, але там Фаїна одного разу прогулювалась з деяким "досвідченим трагіком" з театру Лавровського на гору Митридат. По дорозі на гору вирішили заглянути в банк (мати Раневської таємно від батька надсилала Фаїні гроші). Фаїна Георгіївна згадуає:
«Коли ми вийшли з масивних банківських дверей, то порив вітру вирвав в мене з рук купюри - всю суму. Я зупинилася, і, спостерігаючи за грошима, що відлітали, сказала : - Як сумно, коли вони відлітають! - Та Ви ж Раневська! -викрикнув супутник. - Тільки вона могла так сказати! Коли мені пізніше довелося вибирати псевдонім, я вирішила взяти прізвище чехівської героїні. У нас з нею є дещо спільне, далеко не все, зовсім не все.."
З 1931 року Фаїна Раневська вже грала в московських театрах - Камерному, центральному театрі Червоної Армії, театрі драми (зараз ім. Маяковського), театрі імені Пушкіна, театрі імені Моссовєта. ЇЇ вчителем була Павла Леонтіївна Вульф.
Раневська так і не змогла, як інші актори, знайти свій театр. На кожному "робочому місці" траплялися якісь проблеми. Найчастіше її прізвище асоціюється з театром ім. Моссовєта. Її епізодичні герої там найчастіше були яскравіші за ключових героїв п*єс. Наприклад, так сталося з виставою "Шторм". В ньому Раневська не просто незрівнянно зіграла, вона ще й сама переписала та переробила слова для свого епізоду. Кажуть, що художній керівник зняв її з вистави саме тому, що Фаїна Генадіївна затьмарювала решту акторів.
Загалом у Фаїни були дуже скадні стосунки з Завадським, через котрі їй довелося піти з театру Моссовєта в 1955 році. Щоправда, в 60-их роках вона повернулася до Завадського і грала там аж до залишення сцени (Фаїна Георгіївна перестала грати приблизно за рік до смерті).
В кіно Фаїна Раневська дебютувала в 1934 році в фільмі "Пишка" Михаїла Ромма, в 1940 вона зіграла в його знаменитій драмі "Мрія".
Кадр з фільму "Пишка"
В 1939 році Фаїна Георгіївна зіграла одну зі своїх найбільш відомих ролей у фільмі "Знайда" (Подкидыш). Відома фраза "Муля, не нервируй меня!" була придумана Раневською, про що вона потім навіть жаліла, бо всі її асоціювали саме з Мулею. В цьому вона призналася своїй подрузі Анні Ахматовій, яка написала: "Сжала руки под темной вуалью" - это мои "Мули"…"". Навіть Брєжнєв під час вручення Раневській ордену Леніна сказав "А вот идёт наш Муля, не нервируй меня!", на що Фаїна Георгіївна відповіла "Леонид Ильич, так ко мне обращаются или мальчишки, или хулиганы!"
Про Раневську написано багато книг. Особливо багато видань, в яких описані афоризми великої актриси. Один із найвідоміших:
"Знятися в поганому фільмі це всеодно, що плюнути у вічність!"
Особисте життя Фаїни Раневської не склалося. Сама вона розповідала, що була закохана лише раз - в молодого красивого актора в юності. Якось, він сказав, що загляне до Фаїни ввечері. Молоденька Раневська красиво одягнулася і почала чекати на свого "принца". "Принц" з*явився п*яний у компанії невідомої дами. Фаїні він сказав "Дитинко, погуляйте десь пару годинок!" Так закінчилось перше і останнє кохання Раневської.
Фаїна Георгіївна сама признавала, що було дуже самотня. Хіба що на початку 60-их їй було легше - з нею жила її сестра Ізабелла. Але в 1964 році Белла померла від раку.
Від самотності Раневська рятувалася роботою. Тим не менше, під кінець життя вона признала, що не зробила й 99 відсотків того, що могла. Англійська енциклопедія "Who i who" в 1992 році внесла Фаїну Георгіївну в десятку найвеличніших актрис 20 століття.
Фаїна Раневська померла 19 липня 1984 року. ЇЇ похоронили в некрополі Донського монастиря разом із сестрою Ізабеллою.
Кадри з фільмів:
"Попелюшка"
"Весна"
"Весілля"
"Небесний тихохід"
"Легке життя"
"Обережно, бабуся"
Фрекенбок говорила голосом Раневської
Дякую за увагу, і бажаю всім ніколи не бути самотніми.