Когда люди превращаются в маньяков
"ЇХ НРАВИ" АБО ЖУРНАЛІСТИ БІЛОЇ УКРО-РУАНДИ
Є такий журналіст - Кирило Сазонов:
У нього є жінка ...
...та двоє доньок, обличчя яких я свідмо не показую -
Він палкий прихильник Майдану та європейський цінностей - ось шпалерка його Фейсбучіка:
А ОСЬ ПРОНИКЛИВИЙ ТА ЗВОРУШЛИВИЙ ПОСТ, ЯКИЙ ВІН НАПИСАВ, АЛЕ ПОТІМ ЧОМУСЬ ПОТЕР:
Але потім написав ще один пост, навздогін:
===============================
Кирилл Сазонов
У меня сегодня день-рекорд. Двойной. По угрозам в личку от пророссийских мудаков и от разочарованных читателей. С первыми все понятно - теперь они, когда дойдут до Киева, убьют меня не сразу, а сперва вы@бут. Ну, забьем на их фантазии и пожелаем на этом пути встретить Яроша.
А вот с разочарованными патриотами сложнее. Друзья, я не знаю, что вам сказать. Война грязная штука. Но вы всерьез ждете, что я буду осуждать наших защитников за жестокое отношение к сепарам? Похоронивших побратимов? Наших защитников осуждать за жестокость к тем, кто хочет нас убить или посадить в подвал за отказ целовать портрет Путина? Извините - не ко мне. Они нас защищают. Как? Жестоко? Нет - Эффективно. Очень легко сделать грустное пафосное лицо и сказать - мы живы, потому что там герои за нас умирают. Давайте уже быть честными до конца? Мы живы не потому что они умирают, а потому что они убивают. Убивают врагов всеми доступными средствами. Без белых перчаток и соплей. Сохрани их Бог, отведи пулю и осколок и - да, Карл! Направь руку и избавь от осечки. Хватит уже притворства и соплей. Нельзя быть патриотом Украины и требовать снисходительности к нашим врагам. Поверьте, они с вами вести беседы не будут...
=============================
Там в каментах відписалася прекрасна жінка, письменниця, мати трьох дітей:
Юля Смаль Я рідко шось у вас коментую, але шоб ви знали. Під кожним словом кожного посту готова підписатися.
І подібних каментів там - неміряно.
В ПРИНЦИПІ, ЦЕ ВСЕ, ЩО Я ХОТІЛА СКАЗАТИ З ПРИВОДУ ТОГО, ЯК ЛЕГКО ПЕРЕТВОРИТИ ЗВИЧАЙНИХ НІБИТО ЛЮДЕЙ НА ЗГРАЮ СКАЖЕНИХ МАНЬЯКІВ.
ЗІ. Якщо хтось не в курсі про Руанду та про роль журналістів в тамошньому геноциді - читайте та насолоджуйтеся.
Матеріалів в інтереті навалом.
===Я вірю, що скоро зійде заря! Для тих з вас, хто молодий і не знає цього слова, заря - це перші промені сонця на початку нового дня. Займеться той день, коли не залишиться більше тарганів на землі Руанди. Слово «іньєнзі» (таргани, зневажливе прізьвисько тутсі) буде забуте назавжди.=== Оригинал взят у mentbuster в "ЇХ НРАВИ", АБО ЖУРНАЛІСТИ БІЛОЇ УКРО-РУАНДИ
Є такий журналіст - Кирило Сазонов:
У нього є жінка ...
...та двоє доньок, обличчя яких я свідмо не показую -
Він палкий прихильник Майдану та європейський цінностей - ось шпалерка його Фейсбучіка:
А ОСЬ ПРОНИКЛИВИЙ ТА ЗВОРУШЛИВИЙ ПОСТ, ЯКИЙ ВІН НАПИСАВ, АЛЕ ПОТІМ ЧОМУСЬ ПОТЕР:
Але потім написав ще один пост, навздогін:
===============================
Кирилл Сазонов
У меня сегодня день-рекорд. Двойной. По угрозам в личку от пророссийских мудаков и от разочарованных читателей. С первыми все понятно - теперь они, когда дойдут до Киева, убьют меня не сразу, а сперва вы@бут. Ну, забьем на их фантазии и пожелаем на этом пути встретить Яроша.
А вот с разочарованными патриотами сложнее. Друзья, я не знаю, что вам сказать. Война грязная штука. Но вы всерьез ждете, что я буду осуждать наших защитников за жестокое отношение к сепарам? Похоронивших побратимов? Наших защитников осуждать за жестокость к тем, кто хочет нас убить или посадить в подвал за отказ целовать портрет Путина? Извините - не ко мне. Они нас защищают. Как? Жестоко? Нет - Эффективно. Очень легко сделать грустное пафосное лицо и сказать - мы живы, потому что там герои за нас умирают. Давайте уже быть честными до конца? Мы живы не потому что они умирают, а потому что они убивают. Убивают врагов всеми доступными средствами. Без белых перчаток и соплей. Сохрани их Бог, отведи пулю и осколок и - да, Карл! Направь руку и избавь от осечки. Хватит уже притворства и соплей. Нельзя быть патриотом Украины и требовать снисходительности к нашим врагам. Поверьте, они с вами вести беседы не будут...
=============================
Там в каментах відписалася прекрасна жінка, письменниця, мати трьох дітей:
Юля Смаль Я рідко шось у вас коментую, але шоб ви знали. Під кожним словом кожного посту готова підписатися.
І подібних каментів там - неміряно.
В ПРИНЦИПІ, ЦЕ ВСЕ, ЩО Я ХОТІЛА СКАЗАТИ З ПРИВОДУ ТОГО, ЯК ЛЕГКО ПЕРЕТВОРИТИ ЗВИЧАЙНИХ НІБИТО ЛЮДЕЙ НА ЗГРАЮ СКАЖЕНИХ МАНЬЯКІВ.
ЗІ. Якщо хтось не в курсі про Руанду та про роль журналістів в тамошньому геноциді - читайте та насолоджуйтеся.
Матеріалів в інтереті навалом.
===Я вірю, що скоро зійде заря! Для тих з вас, хто молодий і не знає цього слова, заря - це перші промені сонця на початку нового дня. Займеться той день, коли не залишиться більше тарганів на землі Руанди. Слово «іньєнзі» (таргани, зневажливе прізьвисько тутсі) буде забуте назавжди.=== Оригинал взят у mentbuster в "ЇХ НРАВИ", АБО ЖУРНАЛІСТИ БІЛОЇ УКРО-РУАНДИ