для пам*яті
вирішив відновити у пам`яті давній пост...
31 жовтня 2009 р. відійшов у вічність видатний закарпатець Довганич Омелян Дмитрович
Вічна Пам`ять!
===
Originally posted by drageotee at для пам*яті
пластуни дуже гарно, майже романтично, говорять про тих, що померли, - що вони відійшли на Вічну Ватру.
в цьому є щось заспокійливе, коли дуже важко визнати факт смерті. є в цьому щось величне, мабуть-таки ота Ватра
ми живемо поряд. потім регулярно згадуємо при нагоді дня народження чи смерті.
...і про них навряд шось є у вікіпедії (
З Омеляном Дмитровичем я познайомився досить давно, я ще мабуть вчився в Ужгородській гімназії. Він був гостем нашої "Ґражди". Подиву гідна людина роботи. Пам*ятаю (і якраз батько нагадав) - він коли прийшов і сказав, що хотів би ще перед смертю одну книгу видати (то, здається було відразу після смерті його дружини). Після того - вийшло 16 (шістнадцять), десь протягом восьми років, а сімнадцяту минулого тижня підписав до друку. Кожен раз, як я привозив йому додому чи верстку чи тираж - ніколи не відпускав з порожніми руками - або цукерки або шоколадка. Така була в нього натура. Мені завжди здавалося, що йому якась незлічима кількість років і що він буде завжди приходити на видавництво, приносити цукерки, розказувати про чергову книжку і просити привезти йому верстку, щоб він перечитав, бо ще може за той час щось нового знайде...
некролог
некролог 2
Президент України нагороджує орденом "За заслуги" ІІІ ступеня, березень, 2009
Микола Бандусяк - теж частий гість "Ґражди". Був новаком у Пласті в 30-их роках.
Микола Бандусяк будучи дев’ятилітнім хлопчиком влітку 1919 р. за дорученням Головної управи Ясіньської Народної Ради в часі Гуцульської республіки, членом якої був вуйко Василь Климпуш, розклеював відозви та розповсюджував листівки, друковані в Станиславі, із закликом до братів-гуцулів не вірити обіцянкам мадярського уряду, а підтримувати прагнення Ради до возз’єднання з Україною.
Ганна Божук
вона готувала до видання книгу своєї сестри двоюрідної сестри Миколаї. хоч книга ше й досі тільки на компютері ...
Юрій Станинець.
пам*ятаю як ми з батьком і маминим братом на "вітчизняному" запорожцеві їздили до нього в Горонду. було холодно. осінь або зима. я був ще взагалі малявка. для мене це були тільки забавки, крім того пам*ятаю як сьогодні - Станинець дав мені два грейпфрути і в розмові з батьком якось сказав, що помре. я, малий, думав - як же це - помре? в моїй свідомості такий факт дійсності був ще відсутній, а якщо і ні, то принаймі невідомий точно. наступного разу ми з батьком приїхали на його похорон...
Зореслав. о. Севастіян Сабол
отець Зореслав прилетів зі Штатів до рідного Закарпаття у серпні 1991го. пам*ятаю була в нас вдома зустріч. я мало розумів з того про що йшлося в розмові між старшими.
Єпископ Мукачівської Єпархії о. Іван Марґітич
Маргітич - перший меценат і спосор "Ґражди" - дав у користування комп*ютери, сканер і прінтер. в селі пам*ятаю, як будували церкву. а ще - Марґітич час від часу приїжджав на пластові заходи. Останній раз була з ним зустріч на Святі Весни біля Виноградова. Збереглося спільне фото. Він відправив службу прямо на площі для збірок.
В*ячеслав Чорновіл
в живу Чорновола я бачив тільки раз: на Красному Полі в березні 1999 року. тоді я складав Пластову Присягу. За кілька місяців сталася та сумнозвісна аварія. Поруч з Чорноволом зліва стоїть Петро Скунць.
31 жовтня 2009 р. відійшов у вічність видатний закарпатець Довганич Омелян Дмитрович
Вічна Пам`ять!
===
Originally posted by drageotee at для пам*яті
пластуни дуже гарно, майже романтично, говорять про тих, що померли, - що вони відійшли на Вічну Ватру.
в цьому є щось заспокійливе, коли дуже важко визнати факт смерті. є в цьому щось величне, мабуть-таки ота Ватра
ми живемо поряд. потім регулярно згадуємо при нагоді дня народження чи смерті.
...і про них навряд шось є у вікіпедії (
З Омеляном Дмитровичем я познайомився досить давно, я ще мабуть вчився в Ужгородській гімназії. Він був гостем нашої "Ґражди". Подиву гідна людина роботи. Пам*ятаю (і якраз батько нагадав) - він коли прийшов і сказав, що хотів би ще перед смертю одну книгу видати (то, здається було відразу після смерті його дружини). Після того - вийшло 16 (шістнадцять), десь протягом восьми років, а сімнадцяту минулого тижня підписав до друку. Кожен раз, як я привозив йому додому чи верстку чи тираж - ніколи не відпускав з порожніми руками - або цукерки або шоколадка. Така була в нього натура. Мені завжди здавалося, що йому якась незлічима кількість років і що він буде завжди приходити на видавництво, приносити цукерки, розказувати про чергову книжку і просити привезти йому верстку, щоб він перечитав, бо ще може за той час щось нового знайде...
некролог
некролог 2
Президент України нагороджує орденом "За заслуги" ІІІ ступеня, березень, 2009
Микола Бандусяк - теж частий гість "Ґражди". Був новаком у Пласті в 30-их роках.
Микола Бандусяк будучи дев’ятилітнім хлопчиком влітку 1919 р. за дорученням Головної управи Ясіньської Народної Ради в часі Гуцульської республіки, членом якої був вуйко Василь Климпуш, розклеював відозви та розповсюджував листівки, друковані в Станиславі, із закликом до братів-гуцулів не вірити обіцянкам мадярського уряду, а підтримувати прагнення Ради до возз’єднання з Україною.
Ганна Божук
вона готувала до видання книгу своєї сестри двоюрідної сестри Миколаї. хоч книга ше й досі тільки на компютері ...
Юрій Станинець.
пам*ятаю як ми з батьком і маминим братом на "вітчизняному" запорожцеві їздили до нього в Горонду. було холодно. осінь або зима. я був ще взагалі малявка. для мене це були тільки забавки, крім того пам*ятаю як сьогодні - Станинець дав мені два грейпфрути і в розмові з батьком якось сказав, що помре. я, малий, думав - як же це - помре? в моїй свідомості такий факт дійсності був ще відсутній, а якщо і ні, то принаймі невідомий точно. наступного разу ми з батьком приїхали на його похорон...
Зореслав. о. Севастіян Сабол
отець Зореслав прилетів зі Штатів до рідного Закарпаття у серпні 1991го. пам*ятаю була в нас вдома зустріч. я мало розумів з того про що йшлося в розмові між старшими.
Єпископ Мукачівської Єпархії о. Іван Марґітич
Маргітич - перший меценат і спосор "Ґражди" - дав у користування комп*ютери, сканер і прінтер. в селі пам*ятаю, як будували церкву. а ще - Марґітич час від часу приїжджав на пластові заходи. Останній раз була з ним зустріч на Святі Весни біля Виноградова. Збереглося спільне фото. Він відправив службу прямо на площі для збірок.
В*ячеслав Чорновіл
в живу Чорновола я бачив тільки раз: на Красному Полі в березні 1999 року. тоді я складав Пластову Присягу. За кілька місяців сталася та сумнозвісна аварія. Поруч з Чорноволом зліва стоїть Петро Скунць.