SK
вчора мали з Іваном проїздку на Словаччину. На міжнародний етно-фестиваль нацменшин в Курові (хоча місія в нас була зовсім інша: передати авторові його книгу).
На ріднім кордоні простояли довше, ніж передбачалося. А словаки нас досить навіть швидко пропустили.
Так вот, поїхали ми до Курова. А фестиваль виявився дуже круто організованим. Починаючи від інфрастуктури, закінчуючи учасниками.
На в*їзді в село нас зупинили поліцішти і роз*яснили шо гдє і як і запропонували тамто і тамто припаркуватися. Організаторів та обслуговуючий персонал було видно за бейджиками і жовтими фудбами, то ж Мушинку я відшукав швидко і нескладно (це до речі великий плюс для організаторів).
Йо. А тепер про учасників. Про сербів і чехів чи словаків може кому й не цікаво - бо вони туйки під боком, а от шонінайєсть вразили представітілі далеких крайов - Колумбії, Тайваню, Індонезії, Іраку тощо. Були навіть осетини з табличкою "Russia". Словом - очінь рамантічно і оригінально. Кілька виступів ми переглянули - і отримали від того приємний культурний шок.
Далі пан Мушинка з головою села Куров нас нагодували, напоїли і відправили в путь додому.
Весело було.
А ше я намагався вкрасти чужу машину. Чесне слово. Взяв я у Йвана ключі, щоб книги з машини панові академікові передати. Підходжу я значиться до машини - пік-пік - а оно не откриває. Ну, думаю, кампець. Шолі бутарейка сіла в брєлку ілі шо. Починаю ще раз пікати - не работає((
Давай ключом откривать - а ключ то не повертається. Ну думаю, приїхали. Починаю откривать двері і здійснювати інші дії по откриванію машини.
І кокойє, скажу я вам, у мене було бєзмєжное удівлєніє, када я узрів, шо то иппинці така сама шкода нюфабія - і кольор і даже білі ковпаки на кальосах, ги Йванова машина )) тіко зі словацькими номерами
таке от.
потом ше поїхалид о Пряшева, попили кавілю за 30 євроцентов.
подивилися на недільне місто і урулили додому (їсцєствєнно через міхайловецьке теско;)
На ріднім кордоні простояли довше, ніж передбачалося. А словаки нас досить навіть швидко пропустили.
Так вот, поїхали ми до Курова. А фестиваль виявився дуже круто організованим. Починаючи від інфрастуктури, закінчуючи учасниками.
На в*їзді в село нас зупинили поліцішти і роз*яснили шо гдє і як і запропонували тамто і тамто припаркуватися. Організаторів та обслуговуючий персонал було видно за бейджиками і жовтими фудбами, то ж Мушинку я відшукав швидко і нескладно (це до речі великий плюс для організаторів).
Йо. А тепер про учасників. Про сербів і чехів чи словаків може кому й не цікаво - бо вони туйки під боком, а от шонінайєсть вразили представітілі далеких крайов - Колумбії, Тайваню, Індонезії, Іраку тощо. Були навіть осетини з табличкою "Russia". Словом - очінь рамантічно і оригінально. Кілька виступів ми переглянули - і отримали від того приємний культурний шок.
Далі пан Мушинка з головою села Куров нас нагодували, напоїли і відправили в путь додому.
Весело було.
А ше я намагався вкрасти чужу машину. Чесне слово. Взяв я у Йвана ключі, щоб книги з машини панові академікові передати. Підходжу я значиться до машини - пік-пік - а оно не откриває. Ну, думаю, кампець. Шолі бутарейка сіла в брєлку ілі шо. Починаю ще раз пікати - не работає((
Давай ключом откривать - а ключ то не повертається. Ну думаю, приїхали. Починаю откривать двері і здійснювати інші дії по откриванію машини.
І кокойє, скажу я вам, у мене було бєзмєжное удівлєніє, када я узрів, шо то иппинці така сама шкода нюфабія - і кольор і даже білі ковпаки на кальосах, ги Йванова машина )) тіко зі словацькими номерами
таке от.
потом ше поїхалид о Пряшева, попили кавілю за 30 євроцентов.
подивилися на недільне місто і урулили додому (їсцєствєнно через міхайловецьке теско;)