відвідав тернопільську Козу. модно. не дорого. порівняно. красіво зроблено. культурний так скать маладьожний центер у Тернополі.
заходив туди двічі. раз вечером з Оленкою. спасибі їй за ето=) але тут мене чекав афігенний історичиський сурприз. до Оленки прийшов привітатися один такий вибрито лисий, з чорною бородкою, в джинсах і кофтачці з капюшончегом таваріщ, з типовою походкою, але віком троха старший на вид... яке ж моє убло ого, коли Оленка сказала хто це був. як виявилося це був мій виховник на Лісовій Школі 2002 року... так так... в нього як сьогодні памятаю на другий день ЛШ народилася донька і він ульетів на Франик... після того, ото я його побачив 2008го... тата гісторія, браття
інтерєри
менюшки
найкращий гарячий шоколад...
потім зрана ми пішли з сестров знов туди ж... а як верталися на ТНЕУ, зустрівся нам по дорозі дуже спількувальний добрий і милий котик...
мачка принесла багато позитиву. тоїсть це був мачкун. такий дуже соціальний