(no subject)
світ навколо настільки широкий, наскільки широко ти на нього дивишся.
і коли з літа повертаються друзі з сотнями фотографій венеції, австрії, сицилії, норвегії, словенії, криму, індії, карпат, болгарії… або навіть коли ти впродовж їхніх подорожей відслідковуєш усі ці міні-фотозвіти у мережі, ти бачиш світ та-а-а-ак широко, що починає паморочитися голова.
я ще жодного разу не була за кордоном. з одного боку, це ніби мій мінус. але з іншого - я точно знаю, що у мене попереду ще кілометри яскравих вражень, і так виходить, ніби я собі розтягую задоволення)
я і так живу у Місті, куди приїздять по емоції і натхнення, куди мандрують, коли у житті бракує свята. зараз тут розпочалася блаженна пора - осінь. це суто місцева пора року, вона, мабуть, вигадана саме для Львова.
і хоч моє літо було тільки українським, менш емоційним воно від того не стало. просто у мене фантастичні друзі;)